Травневі в Карпатах.

Цього року дружина запропонувала травневі свята провести уКарпатах. Це була наша друга поїздка туди і перша на машині. Боминулого року ми там були, але на поїзді і зробили висновки, що длязручного і культурного відпочинку це не найкращий варіант, дужемало що можна побачити і мало де побувати, адже найцікавіші місцязнаходяться в досить великій відстані один від одного і добиратисятуди на громадському транспорті не завжди зручно, а частонереально(((< <
Що б дорога була не нудною, а витрати на бенз не так сильно вдарилипо кишені взяли з собою в подорож ще трьох близьких. Був з Харковао 3 ранку і бажання до вечора приїхати до Львова подолавши 1000км.Але як звичайно виїхати як заплановано не вийшло((( У всьомувиновато кафе "кофеїн" який не хотів нам у 3 утари зробити швидкосмачної кави.)))< br/>
Виїхали з Харкова тільки о 4 ранку…
Сонечко встає)))

Вже о 10-й нас зустрічав Київ.
< br> Не зміг утриматися що б не навалити трохи "борисполькою"))))
Щодо стану дороги Харків-Київ. Дорога на 90% відмінна. Її стан псуєПолтава, де дороги немає як такої, тільки канави. Кілька разівнавіть зупинявся і перевіряв чи на місці колеса. Це ж жах! Обласнийцентр, міжнародна траса та такі канави. При тому складаєтьсявраження сто їх там уже років зо два як ніхто і не латає. Так як зкожним місяць їх стає ще більше і вони ще глибше ((

Так як машина налаштована під 98 бензин, подорож на західну Українуі зокрема Карпати являла собою деяке випробування, тому що 98бензин там досить рідкісний.Надія була на мережу UPG на заправкахякої є 98 бенз, але його якість мені була невідома ... Про всяквипадок з собою був взятий запас в 50л. 98 бенза)))
Першою зупинкою в Києві була заправка UPG де було вирішеноперевірити якість їх 98 бензину.

Залився під шийку 98 UPG.

Одразу після виїзду із заправки мене почало турбувати дивнаповедінка машини… Через кілька кілометрів мої побоюванняпідтвердилися((( Я не знаю з чого і якої якості цей 98 бенз. Алемоя машина такого "лайна" ще ніколи не бачила! )). Те що як на 95, атаке враження що 92, а то і 80й ((( Машина просто перестала якосьадекватно їхати. Тяга на низах зникла майже повністю. Автоматпросто відмовлявся сам перемикатися вгору по передачах, простозависаючи на обертах). Що робити? Цього говна повний бак ((
Було прийнято рішення тихо і акуратно їхати вперед. І випалив хочполовину бака, розбавити цю сечу нормальним 98 з каністри)))

Зупинка на обід на ділянці Київ-Житомир
Дорого від Києва до Житомира вище за всілякі похвали. Можнаспокійно їхати на своє задоволення і нема про що не думати. Дезалити на WOG 100й бензин.
Дорогою ми заїхали в замок, що попався на дорозі)
До 6 вечора ми вже приїхали до Львова. Оселившись і залишившимашину ми пішли гуляти старим містом. На ранок була дорога вМукачеві.
Вранці знайшовши ту єдину заправку зі 100м бензином і заправившисьдо повного ми виїхали в дорогу через мальовничі Карпати.
Машинка ожила))) Нарешті можна було відчути всю міць і потягтурбових коней на трасі в горах! Це була моя перша подорож у гори.Тішить, що дорога була в ідеалі, в баку був відмінний 98 бензин іможна було відчути весь кайф. Оглядати місцевий замок.
Вигляд на Мукачеве із замку.

На подив там виявилося багато машин з харківськими номерами)))
Оглянувши замок висунулися в готель, де щільно повечерявши вирушилиспати, бо наступного дня мав дуже довгий і складний.
Третій день почався рано. Мета була доїхати до Татарова в карпатах, відвідавши по дорозі долину нарцисів та озеро Синевір. Долинанарцисів. Дорога до долини нарцисів виявилася досить гарною.Проблем з ямами чи коліями на дорозі не було.

По дорозі на Синевір.
Перевал на підлогу шляху до озера.
Дорога до озера виявилася набагато гіршою . Спочатку нас трохи нетуди повів навігатор. Довелося повертатися назад, але ми побачилипейзажі які мало які туристи бачать)))
Чим ближче ми були до озера, тим гірше ставала дорога. Останні20-30 км дороги майже не було. Можна сказати одні ями(((
Але ми не здалися і все ж таки дісталися)))
Синевір

З озера ми виїхали в 4 години, а до місця ночівлі нам потрібно щепроїхати 300-400км не найкращої дороги. Загалом дорога від Мукачевадо Татарова нормальна. Можна спокійно їхати, ям майже нема. Алеостанні кілометри між Яблуницею та Татаровим були дуже погані, алецілком проїзні (у Полтаві гірші). До місця ночівлі дісталися тількидо 11-ї вечора. України, на Говерлу.
Дощ зіпсував наші плани, але озброївшись чоботами та дощовиками мивирушили в дорогу. Нехай не підкорити гору, але хочспробувати)))

Їдемо до Говерли.

Дібравшись до кордону заповідника, ми вирішили залишити машину іне намагатися на ній підкорити підйом до місця старту на підйомякого потрібно було ще підніматися 8км по гірській дорозі. Яка явноне пристосована для проїзду на низькопрофільній гумі та низькіймашині.
Дякую туристам з Білорусії, які теж їхали на Говерлу своїмавтобусом і погодилися нас підвести. Чудові люди. Дякую їмвелике!

Дорога на Говерлу)))
Гірська річка
Говерла нас зустріла снігом, хуртовиною та туманом.Піднялися надрівнем лісу. З цих причин підкорити вершину у нас на жаль невийшло. Так як вище лісу вже умови були не зовсім підходящі длясходження не підготовленого туриста без амуніції. Плюс нам щепотрібно було спускатися до машини 10км ... А час вже підтискав, тай дощ все ніяк не вщухав. А лазити вночі в лісі по дощу не дуже йхотілося)))
Наступний ранок висунулися у бік Кам'янця-Подільського. Дорогоюдодому хотілося заїхати і туди, подивитися замок та місцевийканьйон.

Їхали через Чернівці. Напрочуд дорога перед Чернівцями виявиласяідеальною. Реально не очікував))) Далі вже стала гіршою. Але цілкомстерпна. Дорогою лили 95 бензин у мережі заправок ОККО і заважалийого 98 з каністрами))) На такій суміші їхати було цілком нормальноі комфортно. Не так було страшно за якість 95 на неперевіренихзаправках. Хоч вони й великої та серйозної мережі, але хто знає хтоі як там міг розбавляти бензин.
Після Кам'янця-Подільського через Хмельницький, Вінницю, Житомир мипоїхали на Київ. Дорога до Вінниці непогана. Їхати можна, алеакуратно. Багато перепадів висот асфальту та нерівностей. ЗаВінницею дорога з кожним кілометром до Житомира стає дедалі кращою.Тільки окружна Житомира залишає бажати кращого (((
За всю дорогу неприємність трапилася тільки за Житомиром. Пробилина трасі заднє колесо. Так як машина була завантажена по максимуму, а за кермом була дружина, одразу співорієнтуватися не вдалося). Мипроїхали на пробитому колесі кілька кілометрів. На жаль покришцівже нічого не зможе допомогти (((
Поставивши запаску ми на ній доїхали 600км, що залишилися доХаркова.

Разом)) )
Як підсумок ми накатали 3200км. Ми проїжджали прикордонні райони ібули за кілька десятків метрів від кордону з євросоюзом. Що булоприємно.Все ж таки є зміни на краще. Раніше таке було важко уявити.Майже на кожній посаді намагалися зупинити машину з не місцевиминомерами і перевірити чи добре... Подорож усім ним дужесподобалося. Потрібно ставити ГБО та їхати ще далі)))