є у мене друг Саня (см фото1) як то подивився він на сумку якатрапилася з бампером мого ірмшера шото подумав про себе і каже, негідно такій машинці бути зі смутком, давай ка її до мене вмайстерню на пару днів, і не став я перешкоджати Сані в переміщенніїї в майстерню так як все одно на ній зараз не катаюся.І взяв Санямашинку і замкнувся у себе в майстерні, і не бачив я їх кількаднів. Тут рано-вранці дзвонить у мене телефон, і брат Сані мовитьслово, чи не міг би я заїхати до них у майстерню на чай, і не змігя відмовити йому в його проханні так як почув у голосі йогоприхований під.
< Як приїхав я до них у майстерню вони відчиняють двері, і язавмираю в трепеті бачачи свою машинку всю таку без печалі, зовсімбез сумки, радості моєї немає межі, я не можу знайти слів якрозповісти йому свої почуття, дякую вам люди за такий сюрприз… і незвертайте читачі уваги на зимові колеса… берег титани від напиленняфарби…
>
соррі за помилки.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.