Може не туди, але дуже актуально для нашого часу. - ДОЧИТАЙТЕ ДО КІНЦЯ І ЗА МОЖЛИВОСТЮ ПЕРЕПОСТІТЬ! (соррі, що без картинок і т.Д., але ви зрозумієте чому)
Години назад, йдучи Саксаганського, стала Свідком злочину.Прямо на тротуарі - закривавлена людина. Насилу дихає. Поруч валяються розбиті окуляри, гаманець... Рідкісні перехожі в здивуванні зупиняються, хтось поспішає пройти повз. Рефлекторно дістаю мобільний. Менеджер, напевно) говорить по телефону.Прислухаюся - викликає швидку.Дзвоню в міліцію.Дівчина приймає виклик.Дякує.На закривавленому тротуарі четверо -власне жертва, менеджер пивнухи, я і тендітна дівчина.Судорожно розуміємо що робити далі.Як допомогти? А! НАПРОТИ - клініка Healthy&Happy Україна.Мужик-менеджер біжить туди за лікарем.Помічаємо стовбур, що валяється поруч.Ще раз дзвоню в міліцію -прошу поквапитися, т.К. Вогнестріл, довго разом з дівчиною не можу охороняти річ доки, і взагалі, мене на роботі чекають ... Треба віддати належне, менти дякують ще раз. За хвилину телефонує:чоловічий голос, сиреною на інтершумі, питання: "як там постраждалий? " Просить почекати та каже, що будуть за хвилину. У цей час повертається мій новий знайомий (той який менеджер) і повідомляє: "у них там ПРИВАТНА КЛІНІКА, ПО
ПОПЕРЕДНІЙ ЗАПИСУ, І ВСІ ЛІКАРІ ЗАНЯТІ! " Щупаємо пульс - ниткоподібний. Але є! Під'їжджають менти (щоправда так хвацько зарулювали на тротуар, що мало не переїхали потерпілого). Офігують. Просимо їх сходити до клініки навпроти і привести лікаря. Старлей несміливо відповідає: "нам треба стрічку натягнути - обгородити місце злочину". Після чого я гаркаю: "я, ***, це місце охороняла 10 хвилин, якщо один із вас трьох втікає до клініки і нагадає лікарям про клятву ГІппократа - вмираючого не вкрадуть". Він офігеває - але підкоряється. Проходить ще три хвилини - посланий до клініки сержант повертається з відповіддю: "вОНИ НЕ ПРИДУТЬ", Ось тут я психала. Влітаю на білий ресепшен і видаю "я журналіст. У вас під вікнами вмирає людина. І якщо ви, ***, не надасте йому допомогу, зараз тут будуть усі камери Радянського Союзу, і Ви їм поясните про свій попередній запис". Німфа на ресепшені зеленіє. І белькоче: "а-так звичайно, зараз я подзвоню директору". Усі починають метушитися. Проходить ще 3 хвилини. Я беру в руки телефон про слова: "все, ***, дзвоню". Крик: "почекайте-чекайте! " Через 2 хвилини матеріалізується лікар. З матюками тягну його за руку через дорогу, обіцяючи прославити його клініку на всю країну. Він, як у хуєвому голівудському фільмі, вривається на оточену стрічкою територію, падає на коліна, і починає робити штучне дихання (до речі, особисто до лікаря претензій немає, він зробив усе, що міг у передбачуваних обставинах). Але все! Вже не треба… А ще за 5 хвилин приїхала Швидка. Весь спектакль тривав загалом 30 хвилин.
Це я до чого? Мене БЕЗСИТЬ світ у якому лікарі телевізійних камер боятися більше ніж совісті! 25 хвилин у них під вікнами вмирала людина, але у них ЗАПИС! І знаєте що? Я відчуваю себе винною у смерті цього незнайомого мені мужика… Якби я відкинувши мамине виховання та б******* інтелігентність, на 15 хвилин раніше увірвалася до цієї клініки, потрясаючи скоринками і обіцяючи гнів ЗМІ на їхню голову - людину можна було б врятувати…
Пи.Си. Перест прошу, т.К. Завжди тримаю обіцянки. А я пообіцяла, піар клініці Healthy&Happy Україна.
5











Коментарі
Коментарів ще немає.