Перша поїздка

Моя перша поїздка за кордон на цьому автомобілі не дуже добрезакінчилася ((( Того вечора я вже збирався лягати спати, як раптоммені подзвонили термінове замовлення і треба виїжджати чим швидше.Ну я зібрався і поїхав на кордон.Мені потрібно було за 2 годинипроїхати кордон і доїхати до Михаловців, Словаччина.Поїхав забравтовар, відвіз його у вказане замовником місце, і весь радісний, іззаробленими грошима, та й бус нарешті обкатал після покупки я рушивдодому, та ще й кордон був порожній)) Я поспішав додому відпочити, так-то в обід мені треба було їхати до Вінниці... Дорога булачиста, порожня, ніщо не віщувало біди... Десь кілометрів 10 відкордону впав туман, а головне густий як молоко... Видно було метрів5-10 спереду і це на далекому світлі.Ну я зрозумів з туманом жартипогані, я не поспішав їхав десь 40-60 км/рік.Це було так 2-3кілометри, і за поворотом знову чиста дорога... Ну я, звісно, ​​притопив трохи... І раптом на повороті мене починає розвертати, янічого не встиг зробити. Мене так пронесло десь 50 метрів, і коликолеса злетіли асфальту на ґрунт бус почав повільно перевертатисяна лівий бік і падає з гірки заввишки до 10 метрів. За ті часткисекунди поки бус перевертався на дах, і знову на колеса, у мене всежиття пройшло перед очима. Після того як намиста зупинився я не мігдихати і в роті була кров, ну думаю ребра зламані і пробита легка, на щастя все це просто дурні думки. Як виявилося пізніше дихати яне міг через сильні забої, а кров у роті через те, що я розбив губуоб кермо. Коли я вийшов з намиста і подивився де я. Я простооренівся від глибини кювету куди мене викинуло з дороги і я притомуне був пристебнутий ременем, на щастя все обійшлося для мене простолегким переляком)) Якось чіпляючись за траву яка там росла я їливийшов на дорогу. Асфальт був покритий шаром льоду, а в мене щестояла літня гума. І тоді я зрозумів що через літню гуму, ожеледицюна дорозі і мого перевищення доля зіграла зі мною злий жарт. Ічерез посадки, які там були до буса. Він мене пробував тягнути, нічого не виходило, і після п'ятого розриву мотузки, я спробувавїхати самостійно. Він на Ренжику їхав спереду, а я його слідами, потихеньку виїхав на трасу звідки я впав. І таким чином я доїхавдодому своїм ходом під супровід Ренжика. Спасибі другові задопомогу))
Після цієї ситуації я зробив для себе висновок

Треба завжди поважати дорогу, і не треба нікуди поспішати. Аджеякщо їхати повільно, то у вас більше шансів зустрінеться з рідними, а якщо поспішати, то модна нікуди не встигнути... І автомобільзавжди повинен бути в ідеальному технічному стані.Всім удачі табудьте уважні на дорогах))