Кінбурнська коса - розвідка.

Коли побачив фото звідти, але на недоприводі доїхати булонереально, а надто складну логістику з поїздами, велосипедами, катерами та пересадками я не дуже люблю.
>
А тут джимник давно проситься в піски, та й випали вихідні — чому бі ні?
День 1
Їхати через Мелітополь та Херсон Дорога за українськими міркаминормальна Доїжджаємо до Голої пристані без пригод Далі дорогагірша, багато ям, це трохи нас уповільнює і вибиває з графіка..
Початок піщаних доріг
Пісок, багато піску, багато варіантів колії, піщанебездоріжжя.Машин немає, взагалі нікого немає.Їдемо, назустріч поколії їде буханець і блимає фарами, ну поступитися йому непросто, тому що дорога ніби знаходиться в піщаній ямі.Упираємось і водилакаже "у мене зчеплення немає", з буханця виходять 5 чол івиштовхують нас на узбіччя, а потім допомагають повернутися надорогу. Це була остання машина цього дня. Треба ще сказати, що зпогодою не пощастило, і цілий день капає дощ, бо пісок трохи мокрийі легше їхати. 7 вечора, незабаром стемніє, а ми ще не знайшлимісце ночівлі. Ну хоча довкола сосновий ліс, місце знайти просто, достатньо звернути з дороги, що ми в результаті й робимо.Заглиблюємося в ліс подалі, якщо патрулюватимуть лісники (у лістипу не можна на машині). І тут диво, дощ закінчується та даєнормально пообідати. Варимо кашу з тушонкою. Ставимо намет і спати.Особливо варто відзначити комарів. Їх багато, дуже багато. Але вонине кусаються. Ліс незайманий, сміття немає, видно люди тут майже небувають.
Табір у сосновому лісі

День 2
Дожило всю ніч, через це спалося чудово. Але попереду ще півкоси тадорога додому. Треба їхати, встаємо о 7-й і вирішуємо не снідати, аодразу їхати.

Невелика колія
Типові дороги на косі
Слід від чогось великого

<
Дорога стає гіршою, колія глибша, піску більше, ще по дорозітрапляються калюжі та бруд, але джимник їде, подекуди переходячи напонижу. А дощ продовжує йти. То пісок, то такі ось калюжі, глибинарізна. І ось останнє село і звуження коси. Нагадаю, ціль — доїхатидо кінця. Пісок повільно трансформується в ракушняк з піском, коліїмайже немає, але машина починає грузнути. Врубаю другу знижену іпотроху їдемо. На кінці коси стоїть пара наметів і блукає кількалюдей, мабуть любителі дикого відпочинку. І ось останні метри тазатоплена баржа, а за нею кінчик коси. Погляду відкривається гарнийпляж. Пляж на кінці коси Є.Джимник зробив це. На годиннику 11-00, апопереду ще великий шлях додому. А дощ все йде :)
О 12-й бачимо альтанку в лісі і вирішуємо пообідати. Варимокартоплю з тушонкою.

Похідна кухня
Погода стала налагоджуватися, їхати не хочеться, але план є план, треба. Попереду ще майже 600 км не найкращих доріг.
Чистий джип — ганьба господареві
У Цюрупинську заїхали помити машину на миттясамообслуговування.
Висновки та думка про косу
1. Людей нема. За 2 дні зустріли 3 машини (паджеро, л200 тадефендер). Тобто. Коса безлюдна, майже дика.
2. П1 випливає з того, що на неї складно дістатися.
3. Як наслідок перших двох пунктів чисто, дуже чисто. Скрізь висятьтаблички на кшталт "береги ліс", "обережно з вогнем". Сміття немаєзовсім від слова. На кінці коси стоять урни.
Такі таблички скрізь4. Природа. Дуже багато птахів, бігають фазани, лисиці, думаю, що є і кабани. Повітря свіже, море + соснові ліси. Яоднозначно сюди повернуся влітку. Це буде не розвідувальний тріп, аповноцінна подорож на тиждень.
"а повноцінна подорож на тиждень.
"а повноцінна подорож на тиждень.