Поїздка на Тернопільщину.

Один мій знайомий займається вантажоперевезеннями і вирішив купитище один бус. Вибрали, замовили, його пригнали — все, він в Україні, треба їхати забирати. І нас попросили поїхати теж щоб побачитиавтомобіль, зробити діагностику двс, ходовий і т.Д.. Загалом щобоцінити машину і якщо що поторгуватися.До того ж дизельний опельмало є, і це вигідно чисто в економічному плані.Водитель опеляпопросив мене поїхати теж, щоби якщо він втомиться в дорозі, я сівза кермо Бо, окрім мене, він машину нікому не довіряє.Що, думаю, допоможу — покатаємось.Тоді я не розумів на що підписувався =)Вирішив підстрахуватися, заїхали на СТО, взяли дві запаски, тамвсяких дрібниць.Кажу — давай візьмемо лопату, один гідродомкрат, інструменти.Ну мало, в дорозі все буває, все-таки майже 800 км водин бік тільки. На що чую у відповідь: "не ну інструменти тогаразд, але лопату то навіщо? " У результаті взяли дві лопати!
Ну і погнали.Так що ми маємо:Opel Omega B дорестайл, мотор bmw m512.5 турбодизель механіка, привід задній, спереду гума лиса! причомулиса в прямому значенні слова протектора немає взагалі. Ну ми ж нешукаємо легких шляхів.
Їдемо. Нас 5 чоловік, із собою велика сума грошей щоб купитимашину, а дорогу знаємо лише наполовину, та захопили із собоюнавігатор Garmin nUvi. Їхати треба до Бучача, Тернопільськаобласть. Трасою Одеса-Київ доїжджаємо до Умані, на естакаду, іліворуч на Вінницю через Гайсин. Перша частина була звичайно супер, жарти, анекдоти, ахаха, юшку та тд. Але ж після вінниці якось сталоне весело. Цей довбаний навігатор завіз нас незрозуміло куди, їдемопо гірській місцевості, ні душі поряд немає, світло ніде не горить, і що найцікавіше це гори! просто МЕГАГОРИЩИ СНІГУ! Погоди мидивилися, написано було на гісметео що до мінус 10ти, і невеликіопади, але про таку кількість снігу ніхто і не думав! Проривалисями через нерозчищену дорогу, на якій тільки колія якось насрятувала. А Опель низький, майже завжди щось чіпляв дном.
Міні-пригод було дуже багато в дорозі, але яскраво запам'яталосятільки два. Першим було селище міського типу Городок. Завів настуди навігатор незрозуміло як, їдемо начебто як по трасі головноюдорогою і тут посеред села він показує поворот праворуч. Нудовелося повірити, бо дорогу іншу ніхто не знає, а довкола ні душі.Абсолютно. Навіть вовки млинець не виють =)
Йдемо на поворот, а там спуск, близько 20%, і причому сніг такий, мокрий і щільний. І на ньому машина абсолютно плювала на те, що титам тиснеш на гальма чи ні. На цьому спуску ми злетіли вниз, яксанки. Машина просто сповзла вниз. А там внизу спуску, який тривавблизько 200 метрів, виходить поворот різкий направо, метрів 20рівно і потім підйом теж близько 25%. А ми летимо зі спуску, аперед нами урвища X_x і чорт його знає там яр, річка чи що ще. Увсіх серця в п'ятах, але водій досвідчений, подекуди вирулив та миподужали його. Ми так, а машина нема. На підйом ми не заїхали, якне намагалися. Тут одразу згадалося "та навіщо нам лопатипотрібні? " Ось навіщо.
Все навколо в снігу, а ми лопатами розбиваємо лід, щоб машинапіднялася…
Ніфіга, марно. Тут один знайшов купу піску, акуратно обгорнутуплівочкою, обкладену цеглинами, і фанера. Секунда і все нафігрозірвано і ми гребемо лопати і посипаємо підйом =) А на вулиці опів на четверту ранку =) Жерсть іншими словами.
Пісок таки допоміг і ми виїхали і почали блукати околицями упошуках траси на Тернопіль. І всі кого ми зустрічали дорогою (близько п'яти осіб) говорили різні напрями. У результаті вирішиливірити навігатору та поїхали. Знайшли покажчик "на тернопіль 48 км"та поїхали туди. А там сніги вищі за голову. І це не перебільшення.З боків поле, темно, ні душі, дорогу замело, величезна колія віднамистів і ми мчимося на низькому задньопривідному опелі з лисоюгумою. І чим далі їдемо тим вище колія. По трохи ви почали їїзачіпати, і тут довелося розганяти машину, щоб просто пролітати її, інакше забруднили б і хана. Одна гірка по днищу ШОРК, друга ШОРК, швидкість різко падає, третя ШОООООООООООРК, швидкість різко вниз істоп. Ми повисли. Що робити? Лопати, настав ваш час.
Млинець 5 ранку, поле, навколо ні душі, навіть млинець зайці нестрибають по полю, темно хоч око виколи. Машина просто повисла наснігу, передні колеса до землі не діставали. Буксуй не буксуй їйпофіг.
Копали навколо, поки спереду не з'явилося світло. Назустріч хтосьїде. Ми продовжуємо копати — двоє поїхали туди зустріти, щоб мужикидопомогли вилізти. Дорога вузька – не об'їдуть. А не виїдемо ми, непроїдуть вони. Поки ті побігли по них, позаду ще одна під'їхала, потім ще одна, потім ще. Через 10 хвилин 15 мужиків штовхали опель, який дико буксував. Як потім сказали водій — зачепа взагалі небуло, ми просто зіштовхнули його з кучугури X_X
Щоб ви розуміли масштаби — ось зняли відео після того, яквилізли:

< Далі було дико смішно, питаючи дорогу у місцевих селян, веселі вони хлопці :D
У Бучач дісталися абияк, машину подивилися, поїхали доІвано-Франківська на ній, розмитнили, поставили на облік, швидкоперекусили, одягли нові номери та додому. Їдемо
Назад ще "краще"
Бус широкий і в ці лабіринти незнаю як попадав, але хлопець закермом моряк, потім пізніше сказав "нічого, кораблі водив, і зцією штуковиною впорався. І низький, що далі метра від капота, нічого не видно було. Їхали навігатором, де він показувавнайдрібніший поворот — так кермо і крутили. Читати зараз цей може івесело, але сидіти там у машині було дуже страшно. Плюс ми не спаливже другу добу, всі засинають, у тч водій. Спогади дикі.
Кажу "приїду додому — візьму карту та поставлю великий жирний хрестна карті там де Тернопіль, Житомир, Бучач, Городок, Чортків, Сатанів та подібне лушпиння! На західну Україну більше ні ногою! Ніпід яким приводом! " Виїхали ми в понеділок о 9 вечора, приїхали доБучача у вівторок о 9.30 ранку. Назад також о 9 вечора і приїхали о10.30. Намотали 1650 км. Машина випила 104 літри саляри. Ось такіпироги хлопці.
Будьте обережні на дорозі і беріть все необхідне в далекудорогу.