Day 20 - Де моя машина?! - Ми її посадили на ланцюг, щоб вгамуватися))

Через 11 днів після покупки ще однієї вектори, маси кумеднихмоментів при її розбиранні та іншому лайні (типу відключення світлана сто на півтора дня) я приїхав в черговий раз на сто. Гараж іпобачив там тільки машину-донор, моєї ж не було на вже звичномумісці. — Олег, де моя ракета?
Запитав я у механіка, який лаючись закінчував розбирати донор передтим ампутацією склянки. — Тут така справа. Ми її посадили наланцюг, щоб вона вгамувалась перед ампутацією.
У сусідньому боксі, сходи подивися. Відповів механік. Заходжу дорихтувальників, бачу машину, бачу ланцюг, сміюся і плачу. )
Запитую план робіт, а він наступний:
1)Витягнути кузов — є відхилення, але не більші від 1 до 3 см умісці удару.
2 )Акуратно шву вирізати склянку.
3)Вирізати склянку у донора.
4)Отрихтувати щит моторного відсіку (а там вм'ятина на 30 см).
5 )Приготувати моторний відсік до фарбування. Обіцяють:1) Зробитивсе, щоб не знімати лобове (а з донора тріснуло при знятті).
2) Зробити все акуратно і красиво (а поруч стоїть крива машина, клянуться що не їхня робота). Ок. Рихтувальник теж молодий хлопець, як і вся команда, якщо що здам їх на органи, думаю я.
Хоча хлопці все стараються, дуже. Особливо механік. Є й хорошіновини, паралельно я домовився продати за кілька днів донор, цілком. Хорошій людині, на розбірку, чесно все розповівши продонора. Список необхідних запчастин значно зменшився. З'явивсяоптимізм. Про фару хтось пам'ятає? Разом з донором з'явилася фара, біла, не адаптивна і я придумав чудовий план:зняти пластик з білоїзвичайної фари, замінити його на куплену раніше биту поворотнуфару, і переставити корпус фари.Ага, щас…
хто знає хоч щось про ці фари нарешті зрозумів ступінь могопізнання автомобіля))
/>
Про те, що це нереально я дізнаюся потім, через час.