Ось така біда розлучила нас

Почну з далекого минулого.
Цією зимою заклинила помпа і порвала ремінь ГРМ, не дожила 2500 кмдо заміни( Природно клапани погнулися і влетів я на немаленькігроші. Папик відігнав машину ніби до знайомих через знайомих "хороші мотористи". Не знаю шановні читачі як далі обійтися безлайливих слів ну я постараюся ... Взагалі вони мені все змінили, яяк завжди облазив підлогу Чернігова щоб знайти хорошої якості ГРМ іролики і я задоволений почав знову їздити на робітку на своїй тодіще улюблениці, тому що я торговий по області машинка проходила по200 км на день, на другий або третій день після ремонту почалипостукувати гідрокомпенсатори. Все міняти.Я вирішив порадитися зтатом і з'їздити до мотористів які робили, нібито з наїздом щопісля їх роботи відразу накрилися гідрокомпенсатори.І поїхали ми доних а майстер нам такий:
— а ви олію перевіряли
Він перевіряє щуп а масла нуль! Просто ппц хлопці мої очі івзагалі, я раніше якось перевіряв раз на тиждень, ніколи не булопроблем, а тут таке побачити. Я стою в шоці тато взагалі ах*їв. Миж йому якогось хера ви віддали машину без масла, він туди сюди ми жзлили потім забули залити. Тато дивлюся готовий його вже й закопатина місці і начебто як знайомі так не хочеться руки розпускати.Взагалі нічого їм не доведеш та й наслідків так одразу не відчули, залили олію та забули про цю ситуацію.
Месеця через 3-4 я став помічати на холодний дим із глушака, алелетів білий і мені "народні знавці" "показали це не масло не бійся, це тосол.
Поїздив я ще місяць і мене стало це напружувати, поїхав на станцію, туди-сюди і мужики кажуть капіталка. У мене руки опустили, пріору явідразу зненавидів)) і через пару днів надумав продавати. Вимив їїнафоткав у четвер (не встиг ще й оголошення викласти в інеті), а вп'ятницю треба було їхати до Києва і назріла ідея у суботу поїхатина авторинок спробувати. Знайомі перекупи говорили мені 6к$ цестеля, але я примудрився за півтори години стоявши на авторинкунатраплять на двох братів які у мене її забрали за 6300$ і всіроз'їхалися задоволені по домівках.
Ось така сумна у мене кінцівка з пріоркою, ганяла вона звичайноздоровий, шкода було розлучатися але довелося. Я після цієїситуації поміняв ставлення до машин, треба до неї хоч і ставиться здушею, але все одно як до шматка заліза, бо скільки грошей буловкладено в пріору не хочеться і згадувати, а віддачі майжеякоюсь(>