Дивлюся я на небо, нахмурені очі,
Думка мені ця приходити щоночі,
Думаю я не про те, що я маю,
А думаю я, про те, що я хочу. Салон прошумити,
Хочу я антикрило встановити,
Низькі бампери й прямоток притулити. Неону,
Діодна підсвітка та тюнінг салону,
Диски чорняві із легкого сплаву,
Жорсткіша підвіска й впустити на славу.<
Нову магнітолку, в багажнику саб,
У передню підвіску ще один стаб,
ВАЗ ходова, задній стабілізатор,
Змінити на інжектора мій карбюратор.
О, мій хазяїне, невже це так важко,
Мені так приємно і для тебе не тяжко)
Но відчуваю, невидима сила,
Ніколи мене не підніме на крила,
Не буде улюблений господар щоночі,
Ганяти 140 заплющивши очі)
<
Не буде у мене й антикрила,
Не буде й форсованого двигла.
Не будуть оточуючі в повному шоці,
Проте я щаслива, не ллю гірких сліз,
Хоча б до хазяйських мрій Ланос не вліз)
Від Ластівки, прийміть і розпишіться) ) ) Ат душі!
Коментарі8
і сьогодні ще раз прочитав)
Дуже класно написав
Усім велике дякую, радий, що оцінили!
Геніално, коли творчі вечори, обов'язково прийду з цвиточками…Браво, маестро, браво.=))
можемо можемо )класно написав )
о це загнав молодчиг!)
Ну так ... Можемо!
нє ну це мене реально виперло, сказав як відрізав)