Історія одного автомобіля!

На згадку про людей, які зберегли цей екземпляр автомобіля длянаступних поколінь!
____________________________________________________
Передаю як є історію, без домислів із реальними дійовими особамита автомобілем!
____________________________________________________
Ніщо не вигадано, не вирізано і не змінено.

<
Навесні далекого 1979 року автомобіль "гАЗ 2401" з бортовим номером589491 з'явився на світ у складальних цехах Горьківськогоавтомобільного заводу. В одному з міст колись великого тамогутнього "союзу Радянських Соціалістичних держав".
такою мала бути вона

На автомобіль був встановлений таксометр, лампочка («вільний») ) ідвигун розрахований на паливо АІ-76
Але доля розпорядилася інакше…

***
Розділ другий. Доля людини

Дід моєї дружини Цибульник Валентин Васильович (його фото можнабачити нижче)

дідусь — Цибульник В.
все своє життя пропрацював на Кременчуцькому автомобільному заводі (крАЗ) спочатку в експериментальному цеху, потім у цеху звиробництва техніки якимось чином пов'язаною з оборонноюпромисловістю.
Сам дід про свою роботу розповідає неохоче, тому що неодноразовобув на Кубі, Чилі, Еквадорі та Перу допомагаючи місцевимхунтистам-революціонерам налаштовувати техніку (радіолокаційністанції та іншу техніку) а відповідно давав якісь "підписки пронерозголошення". І відповідно посилаючись на цей аргумент не дужебалакучий щодо геройських подвигів на території "братських держав" (прошу вибачення за сарказм).
Травневі демонстрації

Прибуваючи під час останнього відрядження в Перу і користуючись (як і всі інженери-секретники) державним "імунітетом" РадянськогоСоюзу (тобто повною недоторканністю) Валентин Васильович навчавмісцевих аборигенів роботі з військовою технікою, а в перервах міжроботою закріплював на практиці знання "фені" та нецензурщини, засвоєної "учнями" за час роботи. Все це супроводжувалося багатимпиво і вино (бо місцеве населення віддає перевагу винним напоям)-виливом! За словами діда пиво на той час у Перу було "відстійне", але через брак кращого вибирати не доводилося. Єдинепро що з благородством згадує дід, це про (! ) кондиціонерів. Чижарт у наш час побачити людину, яка не чула про це благоцивілізації. А тоді в 60-70х роках цей "атрибут" уявлялося можливимпобачити лише за "кордоном")
Отже вживаючи холодне пиво і сидячи під кондиціонерами коротали часнаші "відряджники" сумуючи за Батьківщиною, але не сумуючи задружинами, Бо зараз важко знайти мужика не чув про красулатинських жінок, так само як і про кондиціонерів)
Резивні пивовиливи і кондиціонери дали про себе знати! І дідзаробив собі астму… Лікуватися не хотілося, та й як приймати ліки, коли на такій спеці в горлянку лізе тільки пиво… дід повернувсядодому з гарною виручкою. До речі, тоді за місячне відрядження йомуналежало близько 900-1000 радянських рублів (за тими мірками цебуло дуже "солодка" сума в сьогоднішньому доларовому еквіваленті).Просидівши вдома і зрозумівши, що тут "ловити" нічого дід. Вирішивнапроситися у чергове відрядження до Малі. Через здоров'я його нехотіли відправляти, але Валентин Васильович посилаючись на вічнунестачу грошей (проблема радянської та пострадянської людини). Ійого затвердили за добу до відправлення. За цей час необхідно булоз'їздити до Києва (ми живемо у Кременчуці — 300 км різниці) таЛенінграда для оформлення якихось документів на виїзд за кордон.Вже не знаю як він там "промутився" (можливо транспорт раніше ходивбез затримок, враховуючи наявність літакового сполучення міжобласними центрами, а можливо, гроші як тоді, так і заразвирішували все. Не знаю, дід про це замовчує). Але встиг дідусь "вчасно" і навіть, за його словами, за дві години до відправленняще встиг скупатися на пляжі та випити пивка з колегами пороботі)

** *

Глава третя. Автомобіль, як член сім'ї

екзотика — профспілковий квиток
Перед відрядженням у Малі (а справа була в 1979 році) до дідаВалентина Васильовича підійшов його старий друг (начальникекспериментального цеху Петро Данилович) і сказав практичнодослівно:«Ти машину не думав брати? Справа в тому, що зараз «ВолгаГАЗ 24» коштує 9500 рублів, а до твоєї поверненості (півроку) будекоштує близько 13 600 рублів»
Дід подумав і сказав:«У мене 8 500» ну плюс на дорогу гроші і насувеніри є трохи ... Не вистачає одним словом ».
І ось де проявляється справжня дружба і товариське плече (далісакраментальна фраза, (! ) зараз таке почути рідкість):
«Я тобі додам (дам у борг) тільки візьми! Не візьмеш зараз, невізьмеш вже ніколи! »
Як пізніше запевняв сам дід - він дійсно не купив би авто пізніше, аж надто це була дорога навіть для того хто заробляє - "відпочиваючи". А "волга" і справді подорожчала і стояла післяповернення діда на Батьківщину - 13 600 рублів.
Вирішено - зроблено! Але їхати в Горький на завод за «Волгою» небуло часу (відрядження) і тоді Валентин Васильович просить свогосвата Нестера Григоровича щоб той з'їздив до Горького:вибравмашину, що йому сподобалася, довіра була побудована на перевагахНестера Григоровича.
Чи жарт (! ) збудований своїми руками гараж у гаражному кооперативіНестер Григорович обладнав за останнім словом техніки (! ). У гаражібула талька, зварювальний апарат, фарбопульт, проведена вода зтериторії заводу «КрАЗ», що примикає до гаражів і… унікальнийпідвал-майстерня де зі слів моєї тещі Нінель Нестерівни (а старийчастенько брав доньку з собою в гараж, привчаючи останню дослюсарного гаража). ) зібрати як мінімум ракету чи батискаф. А засвоєю «21-ою Волгою» дід Неся доглядав краще, ніж хтось із насдоглядає своїх дам серця сьогодні. Тому сумніватися в порядностісвата Валентин Васильович не став і повністю довірився НестеруГригоровичу.
З яких таких міркувань чи критеріїв Нестер Григорович вибирав автовідомо одному Богові і нестеру Григоровичу, що трагічноспочив, .
Пухом йому земля…
У добрі руки

Машинка (як писалося вище) готувалася під «таксі»:двигунрозрахований на використання палива «АІ 76», сірий мишачий колір, таксометр, стельовий ліхтарик «вільний». (багажник на даху з'явивсяпізніше, як беззмінний атрибут радянської людини вихованоїтурботами про потомство та власну дачу).
Автомобіль відразу ж став частиною родини Валентина Васильовича таОлени Прокопівни (дружина і наша бабуся) а також дітей:сина Івана іменшого сина Олександра…
На те, що Валентин Васильович любив і плекав свій автомобіль вказуєтой факт, що мені авто дісталося в гідному стані (хоча я післястаршого онука та мого свояка – третій власник), і той факт що взнайденому мною особисто щоденнику дідок фіксував усі «рухи», щоздійснюються з (і над) «Волгою» за години її експлуатації.

кілометраж і витрата палива фото представлених у цьому розділі виможете бачити витримки з цього щоденника, де своєю рукою старийзалишав позначки:коли, на якому кілометрі та що змінювалося вавтомобілі! Унікально! Чи не правда? ! Нині такі записи у схожомущоденнику називаються гарним словом «Сервісне обслуговування», асам «щоденник» — «сервісною книгою»! Свого роду така«книга-щоденник» — історія життя чи хвороби (визначеннямедпрацівника) автомобіля.
Сервісна книжка :)
***
Наші дні Перебравши на себе роль власника і отримавши на рукитехпаспорт я уважно вивчив гараж і знайшов унікальні на ті часизасоби догляду за автомобілем! Природно - термін придатностібільшості з них закінчується 1982-1987 роками, а є такі, якізначаться придатними до 1979 року) але це вкотре підтверджує тойфакт, що машинка була в дбайливих і лагідних руках весь цейчас.
…історія…
Мною було знайдено також якусь кількість запчастин та розхідників, у призначенні яких мені тільки-но доведеться розібратися, але всеце просякнуте атмосферою 70х років, а що може бути краще аури тихщасливих років – що нагадують про дитинство, дешеве «ескімо», листя, суботники та змагання між школами на зборі макулатури іметалобрухту? !її:і ласка і турбота" На даному етапі життя для себея бачу одне єдине завдання. По можливості, насамперед фінансової, зберегти для нащадків цей унікальний у своїх технічних рішенняхавтомобіль! Щоб потім, з огляду на минуле, сказати:моя рукаприкладена до збереження цього раритету, колись культового длябагатьох громадян СРСР автомобіля. Автомобіля, який старший засвого нинішнього власника на один рік, а отже якимось чиномпретендує на верховенство в сім'ї (сприймайте будь ласка безфанатизму та пафосу)».
краще — для найкращої машинки)

У планах по автомобілю:відремонтувати ДВЗ, підвіску, оновити салонта колір кузова. Надати автомобілю колишнього шарму та величі.Поставити фліппера (вайт-бенди), музику та довести зовнішній виглядавтомобіля до «можливої» досконалості. Замовити відсутні абопошкоджені елементи кузова.
Роботи багато, не вимагає вкладень лише ідеальний автомобіль, алещоб довести його до досконалості - необхідні фінансові кошти! Томупершочерговим завданням для себе, на мій автомобіль, я бачу — збірнеобхідної суми для відновлення ходової та ДВЗ, а все іншепостараюся довести до ладу своїми руками. До чогось я природно вжевстиг прикласти руку, але про це в інших записах і трохипізніше…

Глава п'ята. Післямова

Знайшовши серед інших артефактів (дивимося фото) «навчальнийпосібник з «Соціалізму та праці» я розумію, що керівництво тієїкраїни, в якій нам довелося народитися, здобути освіту і встати наноги) не побудувало того самого «Соціалізму» який обіцяв усім намсвітле майбутнє та квартиру кожної молодої родини до 2000 року, алезавдяки своїм потужним інженерним кадрам (загартованим сталінськимита репресіями та наплювальницьким брежнєвським застоєм) зумілостворити автомобіль якому не буде рівних вже ніколи.

Ми будували… але не вистачило сил Нам!

Були автомобілі — «до», але вже не буде автомобілів «після»…«Після» буде жалюгідне копіювання закордонних аналогів зздешевленням виробництва за рахунок додавання до складу автомобілялегких сплавів та синтетичних матеріалів, вплив на людськийорганізм яких і час їхнього напіврозпаду в природі не буде вивченоніколи.

Та й нема чого! > Нам же любителям ретро-автомобілів доля надалаунікальний шанс прикласти руку. До збереження сімейних традицій, ащо скажіть мені може бути приємніше примноження вже наявнихцінностей? ! Приємніше може бути лише посмішка перехожих наідеальний автентичний стан Вашого автомобіля, що проїжджаєповз!

Артефакт! - Кооперативний договір. Висить у гаражі Успіхом Усім намна дорозі. І нехай усіх нас береже Бог!