Про заслуги та досягнення
Ну ось друзі і пурхнула моя "лайбочка" і я залишився один...
Ні, ну не в тому сенсі) Сім'я звичайно є, але млинець сумую за"колесам". І нехай вони ( "колеса") були лише частково моїми, я все жтаки не втрачаю надії найближчим часом знайти нового залізногодруга. Автомобіль, який на 100% буде моєю власністю, з усіманаслідками, що випливають з цього висловлювання.
/>
І все ж таки, "волга" залишила після себе якийсь не зримий слід -приємні спогади і трохи змішані почуття...
Новий власник обіцяв дбати про автомобіль і створити йому всі умовияк по ремонту двигуна, підвіски так і загалом щодо догляду закузовом та салоном.
"блакитний грім" змінив "порт приписки" рівно місяць тому - 20травня 2012. Теперішнім місцем базування "блакитного велетня" станемісто Харків.< br/>
Не забути мені того моменту, коли залишаючи стіни свогогаража-будинку "волга" "кинула" мені на прощання свій двоканальний "оленячий рев" (новий господар відповів сигналом) і зникла заповоротом гаражного кооперативу…
Вже ввечері, дорогою додому, я почув протяжний рев схожий на той, що видав мій "грім" перед від'їздом, тільки на порядок голосніше.На мить здалося що це "волжана" скрикнула востаннє, даючи зрозумітищо розлучилися ми назавжди. Насправді виразна луна доносила звуктепловоза, що наближається до станції. Особливо виразно чути звукзалізниці (тепловозів, стикування вагонів у сортувальному тапередгірковому парку) перед дощем. У такі вечори луна розноситьсяна кілька кілометрів в окрузі. Так було й цього разу.
На ранок був дощ…
***
Розумію, що не всім цікаво читати мої "стінання" та "скулення" "про втрату автомобіля, тому щоб не втрачати зв'язку із зовнішнімсвітом пропоную оживити тему розмови, що стосується мого колишньогоавтомобіля, а точніше людину, що стала першим власником "блакитногогрому".
Сам Цибульник Валентин Васильович, так звуть нашого діда (про ньогописав у перших записах БЖ) не особливо поширюється про своюпопередню роботу, але ось забираючись після від'їзду "волги" вгаражі я натрапив на папери, які думаю, будуть цікаві деякимчитачам мого БЖ.
___
PS Нагадаю, дід працював на підприємстві КрАЗ (кременчуцькийавтомобільний завод, не плутайте з красноярським алюмінієвимзаводом. Абревіатура та сама), тому всі папери викладені тут маютьвідношення саме до цього підприємства.
> PS 2 ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ОСТАННІЙ ПАПЕР. Точніше на запис у рядку "до використання під найменуванням:…" (загадку цього запису мені щеналежить розгадати)
:)
***
Отже, дивимося, читаємо, пишемо відгуки.






Коментарі11
остання = швидше за все, замовлення на оборонку було.
Швидше за все. Діда не допитаєшся розповісти. За молодістю в МДБ служив, тому як риба об лід)))
Так, розумію цей сум, чам тільки недавно (буквально) обзавівся своїм, і все ж іноді відвідують мене сумні думки що колинити і ми розлучимося з нею, все ж перший автомобіль, автомобіль мрія, ппц, напевно якщо грошей на іншу не буде піду у підпіллі на ...
Не треба думати про погане, Мишко! Якщо автомобіль подобатися і він перший (як перше кохання), то і прихильність справжня. А може ще все змінитися і залишиш собі довгоочікувану?!
з моїм кострубатим ремонтом вона врятли стане вічно
Не сумуй, друже! Які наші роки. Все ще обов'язково буде. Вважай, що Грім був пробою пера. Посвідчення цікаві. Уявляєш, скільки подібних, на вигляд не багатозначних удосконалень вносили фахівці заводу в легендарний КрАЗ-256. А праця ця розумова, між і...
Привіт друг Іван! Так точно, все це оплачувалося і відзначалося так як в даний момент дідусь на пенсію не скаржиться) Щодо раціоналізаторів, то їх на жаль - ні! У середньому працює або молодь у якої стажу - ні, або старики яким про пенсії лічені роки...
Як же я тебе розумію. Коли сам розлучався зі своєю Волгою не міг надивитись на неї.
Дякую Ігорю за підтримку. Будемо триматися, і йти до наміченої мети!
не нудь, зустрінеш свою довгоочікувану
Спасибі, Іване Івановичу. Тільки так, а не інакше!