У Харків, або ще +1100км в скарбничку.

Чергова поїздка з метою "подивитися поїздити" була до Харкова. Всепочалося що Київ проводжав (дальняки завжди їжджу виїжджаючи звечора та їжу ніч) нас похмурою та сухою погодою до того якПолтавська область зустрічала снігом по коліно, швидкісним режимом40-50км\ч у вигляді скляної дороги і безліч аварій.Першим курйозбув уже під Харковом коли мене зупинив локальний шериф, за чимпішов діалог.— Добрий вечір, я щось порушив? автомобіль поорієнтуванні в розшуку - Т3 у розшуку - Так - Якого року машина якав розшуку - 99-го відповів шериф - Відмінно, т3 випускалися з1981-1992, а у мене 84, до побачення. Через 10 км мене зновузупинив шериф.— Вечір добрий, автомобіль у розшуку? — Ні, випроїхали знак «стоп контроль». Документи і побажали щасливої​​дороги.Все було чудово, поки на другий день перебування в Харковізабувши про те, що цей автомобіль взагалі може ламатися явиїжджаючи з конюшини на швидкості до 50 включив 4ю передачу ізрозумів, що тяги немає взагалі, і машина вже затихла.
Зупинився, заводити — жодну. Довга стартар почув уже звуки близькідо роботи двигуна, додавши газку зловив оберти і все зновуперетворилося на швейцарський годинник. Причину знайшов, точніше, причину зрозумів. Машина вже їхала на запаху соляри, і заходячи вконюшину на швидкості залишки соляри пішли в лівий бік бака ідвигун уловив повітря. У загальному відразу залив повний бак ібільше не допускаю подібного. У Київ повернувся взагалі без пригод.#Улюблений3