Записки з життя: Або частина історії вчора...

/**/

Ось і згадав я його, і очі намокли, як мені його невистачає=(

Цей Москвич 407 був куплений у сусідів по дачному кооперативу, якзараз пам'ятаю ми з дідусем спочатку до них у будинок в гостіходили, а потім тільки дідусь до них у будинок ходив, я до них угараж., вибачте за тавтологію =) Виявляється це диво з державнимномером 37-37 хко було куплено чоловіком сестри мого діда, якийоб'їздив на ньому половину Союзу, замінив двигун і кулісу внизпереставив, до цього вона на кермі була. Царство йому небеснепродав машину нашим "сусідам" (до цього ми і думати не могли протаке сусідство, просто сторонні люди) і ось фієрія, або кульмінаціяцієї прози ... В far-far away, давним-давно в похмурих 90-х, алеще за СРСР від нашого інституту (в якому мій дідусь був викладачем, і за збігом і чоловік купив 407) видавали ділянки безоплатно підзабудову, так от дали нам землю один від одного по сусідству...Пройшли роки і я зміг йти, порвавши пелюшок пута, і почав говорити, бачити, думати... Тьху ти, у віршах важко. Побачивши його, діддізнався машину, вона на приколі в стояла, ми в салоні посиділи, спробували завести, але не тут то було, ДАЛІ чаклунство навичкимеханіка у діда і о диво! двигун ожив, залили в коробку масла, впляшку бензину і на пряму кинули шланг з бензонасоса ... Веселічаси були ... Чесно, аж плакати полювання, сльози доля сильнихчоловіків, просто не всі знають, пам'ятаю дзижчання тросикаспідометра, дзвін при зачиненні дверей, підвіску типу "корета", ПЕРШИЙ поцілунок у машині, їзду без попиту…, не можу писати, якдитину втратив, а звук двигуна досі у вухах =(((((
)