Взагалі, все почалося ще рік тому, коли я з одногрупником працюваву ресторані, на доставці піци. І одного ранку він приходить. Домене, і показує картинки, нібито, бачив, що продають ... І ось зтих пір мене ця тачка зачепила як донор, щоб пересипати весь салонв мою (мене позбавили електропакету, тільки дзеркала зелектрорегулюванням) ... Але якось з часом я забив на цю витівку, апотім ось зовсім недавно познайомився з хлопцем на ім'я Ваня.Якопинився, у нього була біда, і через деганерата, він трошки розклавсвій Блюб.Ми спілкувалися, і прийшли до рішення про купівлю донора, йому весь перед, а мені кузов і дупа, але якщо вона підходила.їдемо в Каланчак.Спочатку, хотіли на лафеті з частковимнавантаженням, потім на евакуаторі, потім на краватці, але 600 км вБогуслав (київська область) на мотузці це дуже втомлює=) І тут сиджуя на роботі, четвер, час близько 17:оо, і випадково мені стріляє вголову ідея з жорстким зчіпкою, дзвоню Вані, який трошки в тузі, т.К. Поїздка під загрозою, і кажу так і так =), а в суботу рушиливже в Каланчак =) По приїзду машинка трохи засмутила, тк в салоніпахло курячим дерьмом) але ладно настрої не зіпсувало. Хотілизапустити, але пробка сорочки охолодження дала текти і все ... Алезапустити пробували, вона ні в яку, не працював бензонасос, добрена це забили, віддали гроші, погнали на шиномонтаж, полаталиколеса, скинули шруса ... І давай тулити зчіпку, а вона не встає... Тоді тато Вані, давай ганяти всьому Каланчаку в пошукузварювальника, і знайшов. Ним виявився чоловік, який її фарбувавбагато років тому(6), там ми намутили кришку бензобака, і кастомнийгак, який присобачили під підрамник. Ну і рушили в дорогу =) Подорозі зупинилися в готелі, за 60 км від Каланчака, і дуже добре, що не рушили в дорогу вночі ... Поївши і відпочивши в готелі, о 5ранку ми продовжили шлях, і десь на сотому км від Каланчака, і на500 км до Богуслава, ми заїхали на заправку WOG, це не далеко відХерсона, окружна начебто... І вирішили попити каву, час близько 8ранку, після невеликого відпочинку, рушили далі і щось пішло не так…у нас розвалився ступичний підшипник…та так, що навіть кермозавело…давай ставати… скинули все за 15 хв…і Ванін батя знову давайнишпорити всюди шукати, але все скрізь закрито, т.К. Неділя, так мипростояли близько 4 годин без зрушень, зате я дізнався, щобензонасос робітник, але на нього не приходить харчування. Такпросто не здаються і якось випадково заскочили на розбирання поНіко, знайшли нам маточину, у зборі з підшипником, але вінзаклинив, мужик з розбирання порадив рвонути в Ніко наавторинок, там побродили, але щастя нам усміхнулося, і ми вже гналиназад, щоб поставити маточину і рвонути в бік будинку. Назад всескинули за 15 хв. І давай мостити її, а вона ні в яку ... Виявилосящо в япо-Блюба вушка кріплення маточини на стійці, вже стоять ніжна євро-Блюбах (здається так), довелося знімати болгаркою пару ммметалу на ступиці, і ліпити, витратили близько 2 -Х година на це.Хочу висловити окрему подяку мужикам з шиномонтажу, за те, щонадали потрібну допомогу інструментом! Після цих пригод ми рушили вдорогу, і благо без пригод, до певного моменту. Настала ніч, іпішов дощ, у Первомайську ми потрапили в яму, де пошкодили гак, нажорстку зчіпку…а на Київській трасі (одеська) Біля БЦ, гаквідвалився остаточно…і я їхав 100 км на шнурку. 90 км про БЦ, селоКарапиші 10 км від Богуслава... Оскільки дощ посилився і акамуляторсів...Було ухвалено рішення, що треба залишити тачку та рухати подомівках (4 ранку було), так і вчинили. І вранці, наступного дня, яз дідусем приїхав за машинкою на його Шевролі, взяли на краватку іпоїхали додому. Дід казав, що треба було брати мою машину =) Улюдей у місті, трапився б шок =) Ось така історія, менісподобалося, не дивлячись на важкі моменти ... =) У цій поїздці ядізнався багато чого для себе, тепер хочу з'їздити в Каланчак щеразок=) Хочу додати, що в такій пригоді знайшов нового друга, хорошу людину, фонату нашої справи, а також поспілкувався звеселими людьми з Каланчака=)
І окремо, наприкінці запису, хочу особисто подякувати ВіталіяІвановича (батько Вані), за виявлений ентузіазм, любов дояпонського автопрому та допомогу, адже це багато коштує, людинапоїхала невідомо куди, не відомо за чим у свій День Народження! Дякую! =)
5 км від Каланчака
На подвір'ї у мужика, який фарбував нашу машинку.
радісний Ваня=)
приблизно в цей момент, мене вштирило включити обдування намаксимум і в салоні запахло курячим дерьмом.
на стоянці біля готелю за 10 хвилин до того, як бомбардувавступичний підшипник без коментарів…
Дома=)
"село Карапиші 10 км від Богуслава... Оскільки дощ посилився іакамулятор сів...Було ухвалено рішення, що треба залишити тачку тарухати по домівках (4 ранку було), так і вчинили. І вранці, наступного дня, я з дідусем приїхав за машинкою на його Шевролі, взяли на краватку і поїхали додому. Дід казав, що треба було братимою машину =) У людей у місті, трапився б шок =) Ось такаісторія, мені сподобалося, не дивлячись на важкі моменти ... =) Уцій поїздці я дізнався багато чого для себе, тепер хочу з'їздити вКаланчак ще разок=) Хочу додати, що в такій пригоді знайшов новогодруга, хорошу людину, фонату нашої справи, а також поспілкувався звеселими людьми з Каланчака=)
І окремо, наприкінці запису, хочу особисто подякувати ВіталіяІвановича (батько Вані), за виявлений ентузіазм, любов дояпонського автопрому та допомогу, адже це багато коштує, людинапоїхала невідомо куди, не відомо за чим у свій День Народження! Дякую! =)
5 км від Каланчака
На подвір'ї у мужика, який фарбував нашу машинку.
радісний Ваня=)
приблизно в цей момент, мене вштирило включити обдування намаксимум і в салоні запахло курячим дерьмом.
на стоянці біля готелю за 10 хвилин до того, як бомбардувавступичний підшипник без коментарів…
Дома=)
"село Карапиші 10 км від Богуслава... Оскільки дощ посилився іакамулятор сів...Було ухвалено рішення, що треба залишити тачку тарухати по домівках (4 ранку було), так і вчинили. І вранці, наступного дня, я з дідусем приїхав за машинкою на його Шевролі, взяли на краватку і поїхали додому. Дід казав, що треба було братимою машину =) У людей у місті, трапився б шок =) Ось такаісторія, мені сподобалося, не дивлячись на важкі моменти ... =) Уцій поїздці я дізнався багато чого для себе, тепер хочу з'їздити вКаланчак ще разок=) Хочу додати, що в такій пригоді знайшов новогодруга, хорошу людину, фонату нашої справи, а також поспілкувався звеселими людьми з Каланчака=)
І окремо, наприкінці запису, хочу особисто подякувати ВіталіяІвановича (батько Вані), за виявлений ентузіазм, любов дояпонського автопрому та допомогу, адже це багато коштує, людинапоїхала невідомо куди, не відомо за чим у свій День Народження! Дякую! =)
5 км від Каланчака
На подвір'ї у мужика, який фарбував нашу машинку.
радісний Ваня=)
приблизно в цей момент, мене вштирило включити обдування намаксимум і в салоні запахло курячим дерьмом.
на стоянці біля готелю за 10 хвилин до того, як бомбардувавступичний підшипник без коментарів…
Дома=)
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.