Історія одного півріччя

Завжди на перше місце ставлю байк. Аргументи — у шкірного свої. Непиляти собі за витрачену годину, кошти та нерви.
В один момент авто стало необхідністю, гортати однакові нескінченністорінки в інтернеті набридло, а марнування години наневизначеність і підвішаний стан просто дибила. Остаточновизначитися з моделлю до киня суток.
Методом різних фільтрів, всіх за та проти, логічних та нелогічнихаргументів був складений короткий список із чотирьох авто зпріоритетністю, серед яких я знайду для покупки і своюзалізяку.
Сиджу, дивлюся на список, шукаю авто за точним переліком та невідходжу від плану.
Вкотре згадуєш що в житті не жалієш лише про ті речі, які вібравшисерцем. Коли будь-якої миті річ тобі подобається. У будь-якиймомент ти її любиш. Матеріальні цінності — не найголовніше у житті, однозначно. Але якщо тобі оточуються речі та люди яких ти любиш -ось він, дзен! Починаю шукати дуже конкретну модель, з конкретнимдвигуном, з конкретними дисками, конкретного кольору та зконкретним салоном. Якщо говорити про Volvo C30 – просто безшансів. На всю Україну – 15 штук. Щось наближене до пошуку — 2штуки, з них у доброму стані — 0.
Телефоную знайомому, якому пригнали авто з-за кордону. Гроші — одніі ті ж. Тільки авто не вибите нашими дорогами та паливом. Беруконтакт чувака, який допомагає з цим (саша, Сергій привіт), короткопояснюю ситуацію і починаю паралельно серфіті авто, яке можна булоб притягнути до нас.
Все почало рухатися швидше незрозумілості, починаю розуміти що всейде у правильному напрямку. Все йде у правильному напрямку місяцьПотім - 2, потім -3, і так півроку.
Знову те саме. Там кузов ушкоджень, там пробіг великий, там їхатидуже далеко. Повертаюся до пошуку чотирьох моделей, які були обранідля купівлі півроку тому, як би, логічним методом. Відразуз'явліться кілька чудових варіантів, просто не докопаєшся, їдь — ізабирай. Все що потрібно сказати так. Сиджу насуплень. Згадую як удитинстві мама на базар водила, кросівки нові купляти. Схемапроста:побачивши що понравилось, просто почув, і вже не зважаєш ніна що. Зазвичай досить швидко і з самого початку. Потім ще за 3години повзаєш між людьми і перебираєш однаковісінькі-різні кроси, упевнюєш себе всіма правдами-неправдами світу — і … купуєш ті, щопонравилися спочатку. Просто як двері.
Починаю копатись у старих закладках — вдруге оголошення ще досіактуальне. Ха! Актуальне! Зразу телефоную:
— "саша, поїхали по Volvo "
— "та те оголошення довго висити, не продається, можливо з ним щосьне ті…"
— " Поїхали! Воно чекає! "
- "ну поїхали, але шансів мало, час та кошти на дорогу будутьмарними." неохоче буркнув Сашко.
Підібрали кілька запасних варантів, щоб не кататися просто так, якщо не підійде моє Volvo — точно заберемо щось інше накрайняк.
Приїжджаємо, дивуємось, ніби все добре. Усі чекають на моє так чині. Відходжу у бік, нікого не слухаю і намагаюсь зосередитись навідповіді. Намагаюся вмі оцінити на холодну голову. Розумно було бпоїхати оглянути запасні варіанти, які були поруч, для порівняння.Е! До сраки! Відкидаю все вбік, підходжу до власника:- Давай ключі, забираю - Бардзо добже, мисліме ж пан по просту юш любе тойсамохуд, в душі, мабуть, радіючи що спекався авто яке купують разна ніколи.
Від того моменту той самохуд подобається все більше і більше. Ніграму сумнівів, ні краплі нарікань і тону здивування:як інодізвичайні ситуації призводять до освідомлення незвичайнихпромов:слухай собі, вибирай серцем і мрій без кінця і краю!