Вчора, вона стала моєю колишньою)

Ось і пройшов перший день, як ми не разом).
Не знаю чому, але я не відчуваю самотності, зараз у мене почуття, ніби я дала свою дитину другу покататися, і через пару днів воназнову буде зі мною)
Були ми разом трохи більше року, покупка була божевільною іспонтанною, як втім і все в моєму житті.За цей час ми разом пройшлизлети та падіння, радості та переживання.Можу сказати зупевненістю, що ми з нею пережили за ці 1.3 роки на багато більше, ніж переживають звичайні люди)) тому що вона не звичайна машина, вона жива) Скільки сил було в неї вкладено, Але… приходить час ічас розлучатися, йди далі))
У неї зараз новий власник, не дивлячись на те, що вінсубарист-початківець, я думаю вона потрапила в надійні руки, де їїпродовжуватимуть любити і балувати ), якому вона буде приноситизадоволення, нескінченну радість і адреналін) вона ж все-такисубару)
Дуже сподіваюся через якийсь час побачити свою колишню дитинку натреку, з новими рекордами!
< /
Ну от і все… а я піду своєю іншою, новою дорогою і тільки вперед! )
пару фоток на прощання)))