Загалом вирішив я пасіку батькові продати, часу немає, весна, весняні клопоти, біля них зараз треба бути, а я так ще пару разівна уазику домчуся до них з Києва після роботи на вихідні, так медзовсім золотим стане... Нормальні сім'ї продав, слабенькихподарував, в пам'ять батькові, нехай ростуть і служать. Порожніхдоказів, потім забув до них кришки та підкришники.Подзвонив, увечері щоб за ними заїхати.Так, звичайно, кажу, я якраз буду дваслабенькі докази пакувати і перевозити, якраз і зустрінемося.
Приїхав — забрав, поїхав... А перед цим скаржився на бензонасос насвоїй славуті, яку щойно купив, ще не встиг і сто км проїхати наній. (у мене салон 2006 року, там за типом 469го воно все впередскладається), впер туди два докази сам, поринув, їду, дивлюся наперехресті за сто метрів від мене стоїть знайома славутка, курить, бензонасос остуджує. Зупинився, кажу — бджіл відвезу, через годинузвільнюся, якщо що — дзвони. — дзвінок на мобільний — коротше, напевно рятуйте… А трос є?
Звичайно у мене і трос є :)
Повернувся назад, славутка стоїть у темряві, бензонасос здохостаточно./>
Буксирувальні петлі не знайшли, відірвана давно і безповоротно.Зачепили за лижу, на якій сидить двигун.
Дотягнув його до сусіднього села. Від грошей відмовився, не знаю яякі гроші в цьому випадку брати.
Нас із батьком теж бувало тягали і особливо ніколи грошей не було ініхто особливо не просив.
Пам'ятаю, їхали з кочівля волгою, дев'ять вуликів на причепі, одину багажнику, сіли в лісі, сіли саме на міст, дощі були ще знатні.Шість годин ранку, сиро, мокро, жаби квакають, солов'ї співають...і тут валить за нами газ 4309, той з квадратною кабіною вже і здизелем, побачивши нас, об'їхав через підлісок, пройшовши нашуколію, смикнув нас і рвонув далі, ми ледве за ним встигли вп'ятися, щоб що, знову на хвіст впасти. І грошей не спитав.
Вдруге їдемо з пасіки на волзі, з причепом, медогонка, бідони змедом і тут хрясь — рушило на повороті померло (пізніше довелосякапіталити), ось так раптово раз і встали. br/>
А хто забере волгу з причепом на буксир? Уаз чи вантажівка хіба що.Тільки газони та буханці пролітали повз нас із завидним успіхом ішвидкістю. І тут уже після кілька годин відчаю — біля нас став газ53, ізотермічка, якийсь мужик, який працював на візку, якого найнявкомерсант, що сидів поруч і добряче нервував, став коротшим поряд знами і запитав мого батька - ось була у тебе 21-я волга, нафіг тиїї змінив на це гавно (це про газ 24)? Батько мій подивився тоді нацього водія і спитав:Іване, ти? Виявилося, що це знайомий могобатька, якого він (батько мій) важко згадав. Який, незважаючи надохле зчеплення і заперечення комерсанта в кабіні, все-таки взяв ідотягнув нас до самого будинку, хоча йому було не по дорозі. Грошейне взяв (бо у нас все одно тоді їх не було навіть із собою).Коротше така ось байка, мораль. Не беру досі за допомогу, бо незнаю, як. Адже раніше якось не доводилося розплачуватися. От ізараз — учора втік, навіть від кави відмовився. Все одно жоднігроші не куплять людське спасибі…
Коментарі5
А багато разів витягував людей і чесно сказати багато не адекватних. На який біса їхати на машині яка зовсім не підходить для даного покриття. Але вони ж всі джипери в душі і скрізь їздять, навіщо їм джип))) і постійно не чого у них немає, елементарн...
Правильно живеш!
Тож ніколи не беру грошей. Хоч висмикнути хоч прикурити. Нещодавно газель робоча аккумулятор посадила, стояли з проводами голосували, так зупинялися джигіти та китайці за бабло тільки(
Є ще ЛЮДИ )) Щире добро завжди тепліше грошей, та й зарахується потім ))
Саме так!