Чиняли ми бобик лагодили, та й поїхали у відпустку. Цього разувирішили зупинитися в с. Поляна, Закарпатської області. Приблизно750 км. Подолав легко.На перевалі зустріли пару аварій, раз лобове, місцеві гонсалеси хоч і пишаються своїми навичками обгону в лоб, але шото не залагодилося.
Доїхали, розташувалися. Вражає і засмучує одночасно.З одного боку —яка людська дурість і гордість змусила тягнути каміння на гору дляспорудження цього замку.Скільки сил і життів було покладено.А зіншого — все перетворилося на купу каміння, бруду та сміття.Одніруїни, нікому На наступний день ми поїхали кататися іншими замками, там ситуація набагато краща, чому так вийшло в Хусті — бог йогознає.
Дорога до Хуста звичайно просто дупа, я не знаю як там інші напузотерках їздять, ями, напливи асфальту, горби, всі види хроновогопокриття, але загалом нормально, з дорогою на Синевір не порівняти, там взагалі "дорога життя"…
Усім удачі!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.