За цей час звільнився, пішов фрілансити, знайшов постійнихзамовників.
Так само встиг народитися син.
У середині вересня, все ще не маючи всієї суми на машину — почавобдзвонювати всіх і домовлятися дивитися/купувати.
За тиждень до ДР знайшов начебто відповідний варіант у Києві (біла, 2.2 не турбо, на газу, повністю робоча на кшталт) за відносноадекватні гроші (4, 200).Здзвонилися, домовилися на вихіднихподивитися, почав шукати бракуючих грошей (у мене з собою буловсього 2200).Попередньо домовившись про фінанси з кумом, забронювавперший автобус на київ не суботу і почав діставати київськихпробоводів дурними питаннями (дякую всім, хто відповідав). Допоїздки (у п'ятницю ввечері) дзвоню продавцю і чую від нього, щовін її продав уже і завтра переганятиме новому власнику. До того жпродав за 3.800. Чому? ХЗ.
2. Через півгодини на авто.Ріа з'явилася оголошення без фото та зописом, що є проблеми з мотором, цінник 3.700. Дзвоню, прошу інфу, фотки і т.Д. Продавець відразу каже, що він перекуп, що машинастояла 2 роки, зараз їде не сильно. Але якщо забрати як є —віддасть за 3400. Ну коротше, пропозиція наскільки погана, що віднеї не можна відмовитись. Шукаю маршрутку на Дніпропетровськ.Виявляється, що є і місце для мене теж є.
3. Дзвоню куму із фразою "давай, Сашко, грошей - куплю собімашину". На що отримую відповідь — зараз не дам, можливо, впонеділок, або взагалі не дам. На запитання "а чому? " отримаввідповідь "не хочу, причин не назву, просто не хочу.".
4. Пишу своєму замовнику, описую все. Він каже, "так, гарна машина, у мене була така. Ти справді її хочеш? ". Далі трохи розмов пороботі і я отримую переказ через вестерн на суму, що бракує. Надалівін суму відмовився вираховувати із ЗП, тож вийшла у мененезапланована премія.
5. Все ще сумніваючись, чи варто брати або поїхати тількиподивитися йду на маршрутку. Біля неї зустрічаю колишнюоднокурсницю та подругу дружини та розумію, що буде добрийдень.
У Дніпропетровську зустрічаю перекупу, дивимося на машину та їдемооформлювати довірку.
< В цей час його знайомі намагаються підпорядкувати електрику (фари не працювали ніяк).
Намагалися вони це зробити до настання сутінків, нічого у нихтямущого не виходило, тупо проводка не дзвонилася. В результаті -накинули все на пряму, підставили літрові банки з-під масла і япоїхав.
Їхати 320 км, далекого світла немає, ближній накинуть прямо намайже посаджену батарею, дороги не знаю, на iPad'і інет не захотівпрацювати, бак підлозі порожній.
Але як не дивно — доїхав (правда зовсім іншим маршрутом, черезКіровоград) без зупинок (тільки разів горючку залив до краю) врайоні опівночі був уже вдома.<
Ось такий ось Happy End. Ображатися не в моєму стилі, та й вийшлонавіть краще, ніж якби він позичив гроші. Але зрозумів, що надійнихдрузів у мене все-таки нема.
Коментарі3
Даааа. покупка проби це завжди така пригода ))) Принаймні привід вирватися кудато. за межі свого міста.
Так, кумедна історія!
Зрослося називається. У мене схожа історія була - поки переводили страховку за минулу машину, поки що так, сам на півночі, в результаті друзі зібрали гроші, купили і перегнали (у двох словах). Приїхав, роздав борги, відновлюю) Позддрпавляю з покупкою =)