Подорож Європою. Як все було (Повний звіт)

Усім привіт!
У суботу, 07.11.15 повернувся з подорожі своєю ВишенькоюЄвропою.

> Як все починалося…
Візи отримані, сумки зібрані, машина підготовлена ​​ (заміна масла, фільтрів, перевірка ходової та підвіски, заміна антифризу. 25гочисла, в неділю, прокинулися о 4-й ранку, поснідали, присіли надоріжку і в дорогу!
До Києва дісталися без проблем Єдине, що напружувало — постійніз'їзди через ремонт за Полтавою.По самій Полтаві дороги немаєвзагалі.Зупинки були тільки на туалет і розім'ялися. Були зайнятіДТП.Після виїзду з Києва зупинилися "прогулятися" лісом :)

Помчали на Львів.Дорога хороша, їхати можна.По двосторонній100-110, при переході на автомагістраль тримав 120. Витрата газу замоїми підрахунками 8.5 – 9 літрів на сотню. У Львові забронювалиномер у міні-готелі. Напрочуд хороший номер, чистий, великий, зісвоєю кухнею та чистою ванною. Прибули години о 8 вечора. Гулятинічним Львовом сил уже не було. Помилися і спати.

З незвички трохи втомився і у вухах шуміло — зимова гума та поганашумоізоляція авто.

< br> Наступного дня прокинулися також рано — о 5 ранку.Також поїли, випили чаю, зібралися й далі в дорогу на Краковець. До6.00 були на кордоні, вже стояли в загальній черзі. Там же, намитниці і зустріли світанок… на нашій, українській, перевірилипаспорти, оглянули поверхово салон та багажник. Посмішок відмитників не дочекалися, але нам було головне швидше проїхати. Післяпроходження нашої митниці плавно перейшли у чергу на польськумитницю. Настала і наша черга — підійшов митник, ні словаросійською чи українською, тільки польською — якщо напружитися, товсе зрозуміло. Усміхається :). Також перевірив паспорти зтехпаспортом, відсканував наші пальчики, перевірив поверхневумашину. Можна їхати далі! Час 9.00, 3 години на проходження пішов.І тут найцікавіше — при виїзді з польської митниці потрапляєш не віншу країну, а в інший світ. Дорога на 3 або 4 смуги в кожнусторону, вже й не пам'ятаю, довкола вітряки та доглянуті поля. Надорозі нікого немає — злякався, чи ми туди потрапили взагалі))Через кілька кілометрів придорожній паркінг з туалетом. Заїхалисправити потрібну після митниці. Все чисто, акуратно і БЕЗКОШТОВНО! Дорога автобаном просто ідеальна. Згадав нашу, українську, ізрозумів, що у нас тільки наближена до такої за якістю дорога (сподіваюся, що колись буде така сама). Європейські пейзажізачаровують…
Радість закінчилася на з'їзді з автобану через ремонт. Їхатиприйшло населеними пунктами з обмеженням швидкості 50 км/год.Однією рукою підпирав голову, іншою кермував. Як добре, що у менекоробка автомат :) Скрізь у населених пунктах гарна дорога таввічливі водії. Навіть я задивлявся і їхав 30 - ніхто не бібікал іне підтискав. Сам пришвидшувався. Через приблизно 50км виїхализнову на автобан. Обмеження швидкості 140 км/год! Їхати однезадоволення. Дорога рівна, роздільні напрямки, зрозумілі покажчикиз орієнтирами. Настав час заправлятися. Заїхав на перший з'їзд ізавтобану. Тут і туалет, тут і поїсти, тут і заправитися. Мійперехідник підійшов без проблем. Заправився до повного бака, заціною 0.6 євро за літр приблизно так як ціна в злотих, а курсу я незнаю. Польського ми не знаємо – англійська допомогла. "autogasfull" і вистачить:) Розраховувався карткою. Поїхали далі…
Рух якісним автобаном до самої Німеччини. Попереду платна дорога -заїхали до воріт, до шлагбауму, розрахувалися картою, все чудово.За ціною – 10 злотих. Це начебто близько 3 євро. Хвилювання черезнезнання мови ніяк нас не залишає, але мова жестів рятує :)

Платна ділянка дороги виявилася гіршою за безкоштовну — місцямиребристий ремонт, шорсткість і хвилі. Але все одно краще, ніж унас. Під'їхали до другої платної ділянки, даю карту ... Відповідьдівчини у вікні мене шокував: "ваша карта не працює". В нас паніка.Як не працює? Півгодини тому все працювало. Грошей на картідостатньо. Прошу спробувати ще раз – нічого в неї не виходить.Позаду спокійно чекає черга. Я вже ні вперед не можу, бо закритийшлагбаум, ні назад машини вже підперли. Ввімкнулась кмітливість —із собою блок цигарок. Ціна на них у Європі космічна. Підійшов допершої машини за мною і запропонував купити сигарети, бо не працюємапа, а їхати треба. Чоловік із посмішкою дав якусь картку і сказавпросто віддати на касу. Навіть цигарки не взяв. Ми були приємноздивовані і вражені! Проїхали далі, але спереду ще довгий шлях, абез карти та грошей ми далеко не заїдемо, бо готівки немає взагалі! Лише 100грн максимум. Зупинилися в першому МакДональдсі. У них, доречі, завжди безкоштовний Wi-Fi та туалет! Купив каву - картапрацює, все чудово. У чому проблема? Включив планшет, у якомукарта, на яку підв'язана карта - пише "вставте чіп". Тьху-ти ...жінка на касі зчитувала стрічку, якої немає на карті, замість того, щоб чіпом вставити в термінал. Ми трохи заспокоїлись і полетілидалі.
Третя ділянка платної дороги за картками — скільки проїхав, стілький заплатила. На в'їзді береш просто талончик, на виїзді оплачуєш завідстань. Картою все вийшло без проблем! 500км Польщею пролетів нарозслабоні — дорога хороша, їдеш на своє задоволення, світитьсонечко, грає радіо. По радіо одні розмови — люблять полякипоговорити))) Перед самим кордоном із Німеччиною ще раз заправився, бо сказали, що у Польщі дешевше. Не помітив я потім різниці. Якзавжди довелося шукати, де ж заповітна колонка газова. Уразило те, що скрізь самообслуговування — вкрутив перехідник, вставивпістолет, натиснув на кнопку, заправив, скільки треба і пішов.оплачувати. Так і хотілося виїхати, але в душі щось розумію, що нетак все просто — все одно зловлять і за дупу схоплять. Як потрапилидо Німеччини — так і не зрозуміли. Тільки по знаках німецькою мовоюусвідомили, що вже не в Польщі. Заїхали знову на паркування наперекур. Вже стемніло. Розім'ялися, трохи відпочили — настав часїхати далі.
Після виїзду з паркування проїхали повз з'їзд, у якому помітилиполіцаїв. Виїхали на автобан, почали розганятись. Їдемо 80, налаштовуємо навігатор та помічаю, що всі обганяють, а одна машинана хвості. Якось стрімко. Прискорююсь - "хвіст" обганяє ...поліцаї. Без мигалок та вказівок. Через пів хвилини у них загорівсянапис німецькою "слідуйте за нами, будь ласка". Стало не по собі.Слідуємо за машиною. Згорнули на перший з'їзд. Їдемо хвостом. Одинповорот, другий поворот ... Заїхали на якесь паркування. У нихвийшло троє. Я відчинив двері, на що мені одразу наказализалишатися в машині. Думаю, як із ними спілкуватися? Німецького тоя не знаю ... Після того, як зі мною заговорив поліцейськийросійською, камінь з душі трохи полегшився. Подивилися машину, багажники, розпитували скільки й чого щастимо. Перевірили документита запитали куди їдемо. У нас запрошення, все гаразд. 5 хвилин інас відпустили із побажаннями приємної дороги. Поліцейські приємні, ввічливі. Даремно ми боялися.

Дорога Німеччиною — це просто казка. Ідеально рівна, без обмеженняшвидкості (місцями лише обмеження до 130 км/год). Їхали ми вжевночі, втомлені, 130км/ч і повз пролітали місцеві. Таке відчуття, що ми тяглися 60. До місця проживання у друзів треба було з'їжджатиз автобану. Автомобільна дорога за якістю не відрізняється. Різницятільки в тому, що рух по одній смузі в кожну сторону. Спустивсятуман. Наявність гарної розмітки унеможливила дискомфорт відпоганої видимості. Напружували тільки фури, які підпирали ззаду, моргали, мовляв, давай, їдь швидше. Дороги я не знаю, як і кудиїхати. Обганяли нас за першої нагоди.До місця добралися о 12 ночіза місцевим часом (-1 година по відношенню з нашим). Мене вистачилолише на пляшку пива — навіть смаку не відчув. У стані зомбівувалився спати з проханням не кантувати, не перевертати і небудити раніше, ніж сам прокинуся :)

Перший день у Німеччині.
> Виспавшись я вже був готовий навіть спілкуватися і якосьреагувати на те, що відбувається. Розуміння того, що ми в Європі, що ми в Німеччині, досі не відвідало нас. На обід було пиво…якесмачне пиво! Жили в селі. Так, у них це так називається. Білякожного будинку, а будинки там двоповерхові мінімум, доглянуті тачисті, стоїть хороший автомобіль, а то й два. І гарні авто! Дорогарівна, без ямок та іншої фігні (хвилі, ребра тощо, до чого ми вжезвикли). Подорож по Німеччині почалася з поїздки на Nördlingen, через Harburg.
Harburg.
Яскраві вулички, старе місто. Проїжджа частина дуже вузька і длятого, щоб розминутися зі зустрічною машиною треба бути нахабнішимабо ховатися в спеціальну кишеньку. Скрізь акуратна бруківка, якоюїдеш тихіше, ніж дорогою в Харкові. Головне визначне місце тут —замок, який хотів ще купити Майкл Джексон. Походили, подивилися іпоїхали далі, на Ньордлінген. Більше нічого цікавого тут для нас небуло. Місто, яке побудоване в кратері від метеорита і виконаний увигляді фортеці, оточеної високим парканом, яким ми прогулялися.Протяжність довкола всього міста. У самому центрі стоїть оглядовавежа. Ми не могли не піднятися на неї! Висота 70 метрів. Вхід 3євро за особу. Поки піднімалися сходами — зігрілися і встиглипоспілкуватися. Вид на весь і на околицю просто розкішний. Акуратнібудиночки, червоні дахи та пейзажі просто зачаровують. Прохолоднийвітерець і похмура погода нам не була на заваді. З паркуванням тутбіда — вулички вузькі, паркувальних місць практично немає. Машинупоставили біля "російської" крамниці, біля вежі на в'їзді.Паркування тут без обмеження за часом і безкоштовне. Потім ще рибкикупили в магазині. Скумбрію та Мокрель для каганця. Було дужесмачно з горілкою. З собою брали свою, українську. Місцева горілкакоштує дорого і на смак незвично жахлива :(
На рибці з горілкою і закінчився перший день.
Augsburg.< /b>
Через день після горілки, щоб не ризикувати з перегаром та зайвимипроміле, бо для мене діють українські правила, а це всього 0.2проміле, поїхали на Аусбург, він за 30-40км від нашого місцяпроживання У навігатор забили напрямок на центр міста.Швидкісноюдорогою дісталися дуже швидко і комфортно. Я по Харкову навітьіноді довше пересуваюся на більш короткі відстані :) Зробившикілька кіл у центрі, у пошуках паркування знайшли підземну.Перевага у неї в тому, що немає обмеження за часом роботи. Єдинеобмеження - час відкриття та закриття. На в'їзді береш картку іперед виїздом оплачуєш за той годинник, який простояв. У нас вийшлоза 3 години близько 6 євро.
Гуляючи по самому місту відкриваються типові для Німеччини будівліз захоплюючою архітекрутою та чарівними краєвидами. Все чисто, людипосміхаються та привітні. Гуляючи центральними вуличками вирішилиспуститися в підворіття. Тут трохи все гірше — графіті на стінах, машини припарковані абияк, АЛЕ сміття немає! не заблукати і незагубитися. Скажу відразу — назв того, що ми бачили я не пам'ятаю.У мене тільки приємні емоції та враження. Кому цікаво — можназагуглити, що є в містах, де я був. Під враженнями ми не помітили, як стемніло. 17.00 - час висуватися додому. Розрахувалися запаркування і по навігатору нічними вуличками невідомого міставибралися у напрямку додому. По трасі вже легше — як завжди гарнарозмітка, покриття, великі і зрозумілі знаки, які видно з далеких.по 1.19 євро — по акції набрали кілька пачок).
München., у неділю, і без машини.
У Німеччині є крута фішка — груповий квиток на цілий день, якимможна кататися по всій Баварії як на поїздах, так і на громадськомутранспорті заплативши лише один раз. Нам вийшло 40 євро на 4х(25євро за першу і по 5 євро за наступну людину+дітям до 12 роківбезкоштовно).

Ссіли в електричку (так би мовити). Знову все чисто, акуратно —якось дико. Потяг зупиняється часто, але швидкісний. ДісталисяМюнхена за 1.20 години (85км відстань) у комфорті та теплі.
Біля вокзалу брудно і купки "чорних". Скрізь сміття та специфічнийзапах. Тут як не крути, але вокзал є вокзал. Вокзал і в Африцівокзал, як то кажуть:Пішли ми швиденько у бік центру. За кількакварталів починається пішохідна зона. Дуже багато людей, чутизрідка і російську мову, магазини з сувенірами та речами, АЛЕзакриті — німцям начхати, що у вихідний день тут великий движняк, уних теж вихідний.

> Мюнхеном гуляли ми довго.Тут дуже гарно і є що подивитись.Після того, як було оглянуто центр з його головними пам'ятками, мирушили на набережну. Погодка сонячна та тепло. Дехто навітьзасмагав на пляжі, але в одязі :) Нагуглили, що на околиці є палацякийсь. Поїхали на трамваї туди. Поки їхали — зголодніли і почалотемніти. Після приїзду на потрібну зупинку купили по бургеру (3.5євро за штуку, холодний і не смачний ... Поматюкалися і пішли допалацу). Так, великий, красивий, але нічого особливого. Тим більше, що половина його заставленими лісами і реставрується. За палацомвеличезний парк, до якого ми не ризикнули далеко заходити. Вжестемніло і стало прохолодно. Дівчата підмерзли — вирішеноповертатися. На потяг встигли до самої посадки і змогли зайнятисобі сидячі місця, тож додому дісталися знову з комфортом.Зігрілися і подрімали годинку. Вдома чекала тепла вечеря і зновусмачне темне нефільстроване :)
Купив собі дві кофти по 5 євро, джинси за 10…ціни приємноздивували. Якщо це для нас не дорого, то для них взагалі копійки! Відпочивати, звичайно, добре, але настав час повертатися .15.Підйомзнову рано вранці, о 5 ранку.Зібралися, поїли, поплакали, попрощалися і знову в дорогу.Дорога майже порожня - їхати однезадоволення.Через ремонт на дорозі тільки не туди поїхав і довелосязробити гачок 20-30 км Виїхав через 100 км на автобан — напрямок наПрагу, на Чехію!
До Праги приблизно 600 км.. Після пройдених 2600 км. Здаєтьсясправжньою дрібницею. Знову ледве помітили, на першій заправцікупили віньєтку на 10 днів (дороги тут платні, 16 євро на 10 дніввийшло).Приклеїли, відвідали платний туалет за 0.5 євро і поїхалидалі.
Чехія зустріла нас поганою дорогою — горбиста, шорстка і місцями ззападинами, крім того, ще почався легкий туман, а поля були вкритіінеєм. Все, думаємо, весела намічається прогулянка Прагою. Навітьзасмутилися небагато — через погоду та дорогу.

Діватися нікуди — їхати треба все одно. При наближенні до Прагидороги ставали місцями просто нестерпними. Права смуга простожахлива, ліва нова, відремонтована, але згідно з правилами я не маюправа по ній їхати постійно, тільки при обгоні. Довелося терпіти, стиснувши зуби, щоб не повипадали від стуку)).Заїхали до Праги —ями, ремонти, незрозуміло куди їхати через відсутність знаків. Длятого, щоб потрапити до центру та знайти парковку довелося зновунамотати кілька кіл. Навігатор мало не збожеволів, так само як ідружина, яка виступала в ролі штурмана і погано орієнтувалася втопографії та картах. Занесло нас у двори ... Подивився я карту, зрозумів напрям, трохи порушили на виїзді і поїхали нервовівсе-таки в центр. Під'їхавши трохи до центру я зрозумів, що зпарковками тут біда - місць немає, як і куди платити незрозуміло.Вирішили шукати підземну. Благо є знаки із напрямком — заїхали напаркінг якогось готелю. Ламаною англійською та жестами порозумілисяз паркувальником, що ми на кілька годин і пішли гуляти. З собоюбула карта, записали, де припаркувалися, я запам'ятав орієнтири іпішли у бік пам'яток, як говорила наша карта. Так, однозначно, туткрасиво - архітектура відрізняється від Німеччини, але такожзаворожує. Тут також, як і в Мюнхені, є пішохідна зона в центрі.Підійшовши ближче до центру та всіх визначних пам'яток, які тутзнаходяться недалеко один від одного, з усіх боків почала долинатиросійська мова - Прага просто кишить туристами! Куди не плюнь —усюди турист. Усі фотографуються, матюкаються, кричать. Шум, гам... Незвично! Прогулялися центром. За вказівниками пішли у бікнабережної. Пішохідний міст та фантастична панорама на протилежнийберег. Натовпи туристів та продавців сувенірів, портретистів таінших любителів поживитися на туристах. Непомітно пролетіли 3години у Празі. Ми встигли багато подивитися, втомитися ізголодніти.
Так, Прага — це те місто, яке потрібно відвідати хоч раз ужитті!

Висунулися назад, тому що ще їхати і їхати. Знайшли нашепаркування, розрахувалися. За 3 години вийшло 5 євро. Навігаторналаштували на Брно (хотіли ще сюди заїхати, але через раннютемряву дорогою вирішили їхати далі). Непомітно вибралися з Праги, тому що вуличка перейшла плавно в трасу. Дорога пролягає Чехією, переходить плавно до Словаччини, а там і до Угорщини. Проїхали біляБрно, зрозуміли, що правильно зробили і не заїхали, бо вже булотемно і їхати 400км. Дорога від Праги до Словаччини з наближеннямдо кордону почала покращуватись. Що зауважив у Чехії – дуже малозаправок із LPG. Перед кордоном Чехій-Словаччина заїхали завіньєткою для Словаччини (вийшла начебто близько 18 євро), а газутам не було. Сказали, що найближча у Братиславі, а це мінімум80-100км. Ну, поїхали, спробуємо дотягнути бензину чверть бака, прорвемося.Як зазвичай непомітно опинилися в Словаччині. Дорогарізко стала кращою, але через ремонт однієї сторони рух був поодній смузі в кожному напрямку з обмеженням швидкості 80км/год ібез можливості випередити. Був я на чолі гусениці ... Тягнулисядовго і нудно ... Фура ззаду намагалася підпирати і моргати, алезрозуміла, що без толку :) Дісталися до заправки LPG. Бакавистачило на 420 км. Витрата по Європі приємно тішила. Заправилисьі далі в дорогу. Пішла в хід третя банка енергеніка. В'їжджаємо вУгорщину. Попереду знак "вігне матриця", тобто. Тут треба бративіньєтку, сплатити користування дорогами. Порожні пропускні будки, відкриті шлагбауми, порожні парковки і тільки в далекому виднішомубудинку, де поруч припарковано кілька машин і видно світло увікні.
Під'їхали — зі зворотного боку вхід. Начебто туди потрапив :) Увіконці також ламаною мовою пояснив, що потрібна віньєтка і затехпаспортом мені виписали чех на мої номери. Тут, як я зрозумів, наклейки на скло не ліплять - машину просто заносять до бази.Вартість віньєтки точно не пам'ятаю. Близько 12 євро. Може трохибільше. Виїжджаємо далі, на Будапешт. Дорога тут хороша. ПісляЧехії як у Польщі після України :)
Невелика ділянка з двостороннім рухом, до виїзду на автобан, що зАвстирії. В черговий раз зрозумів, як погано без круїз контролю —мерзне права нога і німіє п'ята. З перервами на туалет ірозім'ятися доїхали до Будапешта. Попередньо зупинялися вМакдональдсі та знайшли на Букінгу номер собі. Всього за 15євро зпарковкою для машини і безкоштовним WIFI. Хвилі та відкриті рейки.Як до Харкова знову повернувся. Одне добре — вже було пізно, 10-ївечора і практично порожньо на проїжджій частині. Навігаторомдісталися місця ночівлі. Проїжджали мостом — уночі все світиться.Шикарний краєвид на нічний Будапешт! Приїхали, заселились.Спілкувалися на ресепшені через гугл перекладач :) У нашому номерівсе, що треба - ліжко, шафа, стілець та чайник. Санвузол на двікімнати. Сусіди корейки або китайці, вузькоокі коротші. Помилися, поїли і спати. Сил на прогулянку нічним містом вже не залишилося, вирішили обмежитися видом під час проїзду на машині.

Вирішили виспатися — підйом о 8-й ранку. Втомилося після довгоїдороги відчувається — п'ємо чай і на пошуки паркування. Виїхали о9-й ранку, покрутилися у пошуках звичного підземного паркінгу —нічого немає, тільки паркування вздовж дороги з паркувальнимиавтоматами. Вирішили зупинитися так. Поставили машину. Підійшли доавтомата — нічого не зрозуміло, автомат обдертий і взагалі унемає.
Стояли хвилин 10 здивовано, поки поруч не зупинився чоловік –вирішили у нього запитати що та як. Наші бідні знання англійськоїзнову допомогли плюс він трохи говорив російською. Автомат приймаєлише місцеві гроші, яких ми не мали. Пішов до найближчого магазинупоміняти євро, але мене спіткала невдача. Що робити? Дякуючоловікові - він пішов розміняв свою велику купюру на дрібницю і мипочали закидати в автомат. З горем навпіл зарядили автомат на 1000місцевих грошей, що вийшло 3 євро, на 3.5 години паркування.Залишили чек на торпедо, взяли сумку з документами, фотоапарат іпішли на пошуки визначних пам'яток. … 10 хвилин пішки і ми нанабережній. Тут відкривається вид на протилежний берег, де палац тавсяка краса. Гуляли набережною — гарні мости, шикарний вигляд.Трохи далі місцевий парламент та пам'ятник загиблим євреям від рукнацистів у вигляді черевиків на пірсі. Навертаються сльози відпобаченого. Прогулявшись набережною звернули в центр, у місто. Так, краса тут у контрасті з розрухою та бідністю. Про Будапешт чули мибагато, але побачили ще більше. Після Праги нам тут сподобалосяменше. Прогулянка зайняла 2.5 години. Весь час було переживання прозалишену машину — райончик, проте, не дуже благополучний. Дорогоюдо машини, по дорозі назад, побачили макдональдс — зайшли поїли, скористалися безкоштовним туалетом та інтернетом, чим і славитьсяМак :) Побачили багато бездомних, які просто сплять на розібудинку, жебраків і просто бродяг.

Дібралися до машини, зітхнули зі спокійною душею, що все гаразд ізнову в дорогу — на Україну, на кордон. Виїзд із міста зайняв у насне багато часу, знову дякую навігатору. Поза містом знову якіснийавтобан. Після з'їзду у бік кордону автомобільна дорога іззустрічним рухом, але також рівним покриттям.
Кордон Угорщина-Україна. Нас зустрічає черга з кількох машин.Затупили - стал...