Поїздка на Морі або 1500 км пробігу.

Здійснилося. Саме так можна охарактеризувати мою довгоочікуванувідпустку, яку я не бачив уже 2 роки. Добрий і милий "пікачу" незміг скласти компанію і нам довелося вибирати поїздку не настількидалеку.
Було прийнято рішення відвідати старий добрий БЕРДЯНСЬК. Апупенна, тому що відпочиваючи на косі ти знаходишся в 15 км у відкритомуморі, а відчуття того, що з обох боків вода (чиста) створює якесьвідчуття того, що ти перебуваєш на острові, шкода не набезлюдному.
Як хто дивлячись телевізор дивишся фільми де машини проїжджають погреблі і прозріваєш, а тут довелося самому безпосередньо проїхатиЗапорізькою дамбою на своєму залізному коні.Адреналін зашкалює, коли проїжджаєш вузькою дорогою і з права від тебе офигенная прірва)))) Так само позитивні емоції залишило і саме місто Запоріжжя.Дуже чистий і красивий! Поїздка у бік Бердянська стартувала о 2годині ночі і зайняла 10 годин. Було пройдено — 720 км + 20 км помісту та + 13 км по самій косі.
Одного бака вистачило з головою. На лампочці намотав ще 90 км помісту. В результаті видаток становив 6.75 літра на сотню.
Вибрали житло прямо за 10 метрів від моря. Ціна питання становила500 грн. + 150 грн. За їжу.
Особливо писати про відпочинок не буду, краще дивіться фотки.
Зворотня поїздка вийшла досить нервовою. З самого початку поїздки вдуші закралася думка про те, що краще оминути дорогу якою я приїхавна море. Доїхавши до Запоріжжя, передчуття чогось не хорошогозбільшилося і я вирішив зробити розворот на 180 градусів і поїхатиіншою трасою, яка на 80 км довша, але на той момент вона здаваласямені безпечнішою. Скажу чесно, скільки дебілів гонщиків при обгоніпо зустрічній мало не поцілували мене в лоба, що починаєш розумітивід куди стільки аварій.
Але то херня. Совим візиром зафіксувавши швидкість у 100 км, прискрізь у населений пункт. (знають же гніди де стати). Подивилисявідео, посміялися і роз'їхалися ))) міні видос з моєю тигрицею, щолетить, обійшовся в 100 грн.
Сама лажа на мене чекала коли я виїхав на київську тразу і длясвого розчарування побачив мега ремонт за якою 400 км перетворилисяна мега тягучку де швидкість переважно була не більше 70 км нагодину. Але це херня. Скрізь де 2 дороги з'єднувалися в одну буложовтим кольором зроблено розмітку попереджуючу про з'їзд назустрічну, але якогось хрону в одному місці (за 100 км від Києва) їїякогось хрону не виявилося і я спокійно летячи по своїй смузі при120 км на годину наткнувся на потік машин, що летить, мені в лоб.Скажу чесно, я не хера не зрозумів, бо їхав своєю смугою і тут такахерня (а на подвір'ї то темінь моторошна). Перше про що подумав, хулі він летить мені в лоба при цьому тиснячи по гальмах, ну і віну свою чергу теж відповів перемиканням фар на дальній і дав погальмах. Зупинилися в метрах 20-30 один від одного в цей моментстало страшно не за себе, а за дружину з дитиною від того, що такусе могло сумно закінчитися, але слава Господу — уберіг.
Загалом їхав я 12.5 годин. Втомився як собака після погоні зазайцями, але був земуно радий побачивши напис на бетонній стіні "кИЇВ". br>