Europe auto trip 2016 (Central ring)

img src="https://ad-cd.net/487ce1es-960.jpg"/>
Автоподорож почалася в четвер, тому що відпустка починалася зп'ятниці була вирішено не зволікати
Після напористого трудового дня приїхав додому, збори зайняликілька годин, природно було проведено попередню підготовку, передтим було пару дощів і не було можливості вимити авто.Було вирішеноїхати на брудній, щоб не втрачати час
Пару годин відпочинку, згадую, що збирався встановитивідеореєстратор, встановлюю кронштейн, дістаю регік, виявляю, щоакумулятор трохи здувся, ну добре, не страшно, вставляють в розетку12В, лампочка при вилці загоряється і тухне. Пару тестів -зрозуміло, перегорів запобіжник, шкода, ось так одразу на початкушляху залишитися без зарядки.Щеправда залишився ще usb роз'єм відмагнітоли, їм можна підтримувати заряд батареї телефону в режимінавігації, але mp3 з флешки вже не програєш, гаразд, думаю замінюзапобіжник у першому ж СТО
У добрий шлях!
Заправка ОККО, що на автовокзалі був заправлений дизель пульс —повний бак, мотор урочисто заревів
Навпаки заправки WOG, що на Розумовського за мостом було скинуто внуль лічильник А та обнулено витрату палива
Траса Одеса-Київ до повороту на Житомир у Білій Церкві. Районнідороги (які "національні" в Європі :) ), вихід на трасу Київ-Чоп.За Житомиром зупинилися в готелі Садки зробити перерву в пару годинна сон. Сон був міцний. Виїхали відразу після пробудження, як іпланувалося 2 години сну<
Дібралися до придорожнього стейкхауса, прийняли обід.Дорога, Рівне.Заїхали зробити страховку (грін карту і натуристів).Покуштували тортиків з кави в кондитерській Івіті — суперсмачно!
Поки що робили страховку чарівні пані агенти запевнили нас ураціональності проходження митниці до Користи в пункті Краковець, ми скористалися порадою і ось ми на кордоні. Не сказати, щоб довгочи швидко — митниця, загалом пораділи, що прийняли пораду. Вночі, шукаємо готель, один, другий - є - дві зірки, дуже непогано для 2-хзірок - заселяємося.Польське пиво (лех, до речі цілком нічого), відпочинок годин 5, привести себе в порядок і ми в центрі. Тамнебагатолюдно, ранок суботи. Вирішуємо одразу зрозуміти, куди намтреба, беремо тур на електрокарі з українським супроводом. Наскатають, розповідають цікаво, красиво. Краків чистий, якийсьвідкритий, дуже гостинний. З часом вулиці наповнюються людьми, туристами та місцевими жителями. Зустрічаємо друга, йдемо гулятипам'ятками, палац, театр, вежа на дорозі до входу до палацу. Палацвражає — у ньому немає грації та витонченості Відродження, алемонументальність вирішує тут Заходимо до Університету, крутю ручку, висмоктую повітря з 2-х півсфер, повторюємо знаменитий досвід.Кушаємо польський суп у хлібній тарілці, як виявилося — найкращийзасіб від "бодуна". Мені після вчорашнього пива, яке до ладу непройшло з незвички одразу гарнішає. Настрій покращується.Відвідуємо друга, настрій покращав ще більше. Підвозимо його натренування з веслування на байдарці і йдемо на Чехію Дорога, чеськадорога. Чеська дорога нормальна, але часті ремонти. Чеська мованезрозуміла, не близька, як польська. Прилітаємо до Праги о 1:15ночі. Шукаємо готель. І тут я починаю шкодувати, що не забукавприхильність. Починається дощ, і... Закінчуються гроші на лайфі, який постачальник інтернету (є і київстар, але його немає сенсувключати — гроші просто йдуть з рахунку, мабуть за те, що київстарзнає, що я “за кордоном”). Втома дається взнаки, хочеться їсти, принизькому цукрі голова розуміє не дуже. Чотири години активнихпошуком та комунікацій – питання не вирішується – готелю немає, жодного взагалі. Перекушуємо "підручним кормом" і вирішуємо цьогоразу Чехію залишити. Вдалося побігати та подивитися частину нічногоцентру Праги. 0k, Все. Букаю апартаменти у Дрездені. Висуваємось наНімеччину. Дорога, чеська, німецька дорога. Німецька дорога трохикраща за чеську, але ремонти продовжують переслідувати
Ремонти — частину дороги ремонтують, відповідно весь трафік йде заменшою кількістю смуг (зазвичай по одній смузі), все цесупроводжується знаком обмеження швидкості 120, потім 80, припереїзді вузького місця 60.
Ремонтів багато. Як тільки вони закінчуються, заганяю спідометр в150, натискаю set на круїз контролі і дотискаю педаль до 180. Круїзконтроль починає підтримувати тягу повільно скидаючи швидкість до150. Продовжую Наздоганяємо Дрезден ближче в обіду. Заселяємося вготель, який представляє собою 2 будинки, в одному рецепшн, віншому наші апартаменти, паркуємося, розпаковуємося, розташовуємося, приймаємо душ і йдемо куштувати німецьке пиво.Відразу трапляється ШофферХоффер, добре. Перекушуємо, йдемовідпочивати. Півтори години відпочинку, упорядковуємося івисуваємося в центр. Цвінгер та інші принади, ресторан з видом наоперний театр, який як старший брат одеського, кремезний, але трохименший на зріст. Гарний, монументальний. Обідаємо, насолоджуємосякухнею та обслуговуванням. Все подобається. Гуляємо далі, оглядаємовизначні пам'ятки. Цвінгер, Кафедральний собор. О 22:30 сідаємо натрамвай і тут, виявляється, ми доїжджаємо майже до кінцевої узворотний бік. Виходимо, з'ясовуємо, пересідаємо на інший трамвай.І тут він зупиняється і всі виходять. Трамвай іде ви депо.Комунікую з водієм. Він погано розуміє англійською і "говорить" миповинні йти за кут на зупинку. Робити нема чого, виходимо. Водійвиходить та перемикає стрілки. Йдемо у темряву, настає момент, колирозуміємо, що доведеться, швидше за все брати таксі та їхати черезвесь Дрезден, т.К. Трамваї ходять до часу. І тут, з-за рогуз'являється трамвай, той самий номер, який нам потрібен. Тільки вінмав прийти з іншого боку! І раптом ми розуміємо, що за кермом тойдідусь! Він запрошує нас у трамвай! Не вірячи в те, щовідбувається, заходимо, трохи стоїмо, рушаємо. На першій зупинцізаходять люди. Він відвіз нас до потрібної зупинки та поїхав докінцевого цього маршруту. Я стрибав і махав йому руками, стараннозображуючи подяку. Підходимо до готелю, а вхідні двері зачинені, нарецепшні нікого. Поруч із дверима сейф із кодовим замком, шукаюякісь деталі коду, немає. З'являються інші постояльці. Запитую, якбути, пояснюють — ключ від номера відкриває і парадну теж. Яктак?
Ранок підйом. Упорядковуємося, завантажуємо авто, здаємо номер, йдемо їсти. Задаємо Баутцен навігатору, цей напрямок на схід.
Трогаємо. Дорога, гарно. Насторожує зустрічний рух, а точнішепробка на зустрічних шпальтах, затор у дві смуги неквапливо повзе10 км на годину. Беру на замітку. Здалеку відкривається вид наБаутцен і стає зрозумілим, це містечко збереглося після ДругоїСвітової. Ідеальна чистота, блискучий порядок. На вулицяхнебагатолюдно, люди переміщаються на авто, паркуються ірозташовуються у зручних кафе або на лавках у тіні дерев на вході вісторичний центр. Паркуюсь, підходжу до паркомату. Англійськоюжодного слова. Розумію, що обмеження на стоянку за часом 2:00.Намагаюся засунути 2 євро – не влазить (намальовано, щоприймається), пробую інші монети – ні. Звертаюся до німця, допоможи, мовляв, зрозуміти в чому прикол. Він каже, дай монетку, даю, простягає мені свою, таку ж, підморгуючи — спробуй мою! Ведуся, пробую — не входить. Ну каже – ти щасливчик – можнабезкоштовно стояти тобі. Сміємося. Не веду, від'їжджаю, переїжджаюна паркування ближче до замку, теж обмеження 2 години. Монеткизаходять. Розташовуємося в кафе, каві та йдемо гуляти! Костел, vintage замок, старе місто. Примітно, що старовинний замокусередині має сучасне оздоблення під хай-тек, з кондиціюванням, туалетами та іншими досягненнями прогресу. Запасаємось водою, прокладаємо маршрут до Берліна. Схвалюю, що навігатор розпізнавшизатор, що бачив пропонує поїхати національною дорогою, виводячи наавтобан у районі 40 км на північ від Дрездена, тобто. В обхідзатору. Радіємо. Їдемо. Через 2год 35хв доїжджаємо до Берліна.Задаю готель. Трохи бентежусь, що проїжджаю промислову зону —сюрприз букінгу, без детального вивчення місця навколо готелю.Готель на околиці житлового району суміжного із промисловою зоною.Готель бізнес класу - все суворо химерно, чисто, акуратно.Заселяємося, упорядковуємося, одягаємося для вечірньої прогулянки, спускаємося на рецепшн. Фрау пояснює нам, що переживати з приводурайону немає сенсу, бо через дорогу на плато станція метро та 5-ймаршрут везе нас у найцікавіші місця, дає коментарі по квитках, карту, позначає де ми, куди нам потрібно. Радіємо. Ідемо на метро, ​​сідаємо, їдемо. Нечисленна публіка небагатослівна. І туттрапляється щось, всі мовчки виходять на третій станції, а нам щеїхати добрий кілька. Хм, згасаємо одні в поїзді, що відбувається? Виходимо. Починаю комунікацію, з'ясовується, що на шляху донаступної станції стався інцидент, деталей поки не повідомили, поліція працює, все перекрито. Є чудовий варіант поїхати іншиммаршрутом, там пересісти, трохи проїхати і вуаля — ми в центрі.Робити нема чого — використовуємо його. Виходимо — сутеніє. Ну щож, нічний Берлін теж красиво вирішуємо ми і йдемо доБранденбурзьких воріт, що велично сяють у підсвічуванні потужнихнатрієвих ламп. Вибираємо це місце, щоб віддати честь воїнамзвільнили Світ від ярма. Фотографуємось, йдемо далі. Відкриваєтьсяприголомшливий вигляд і з'ясовується, що воно, те саме кафе, вякому пиво випивають з видом на Рейхстаг. Пробую Берлінер -приємний смак відмінно розслаблює, напій надає сил і рішучості.Гуляємо біля Рейхстагу, читаємо повість про нього, цікаво названоРадянський уряд в особі Радянської армії — Soviet Nationalists, недоводилося зустрічати раніше. Обходимо Рейхстаг і тут. Насприголомшує вид на нічний Дім Марії Елізабет Людерс. Публікапідперезана теплими речами розташовується на сходах від Рейхстагудо Шпреї. І в цей момент починає фільм про історію Берліна.Розташовуємося як усі, дивимося. Сприятливі жінки пурхають, конячкискачуть, ремісники роблять відносини, політики вирішують. Все мирноі красиво, чинно і благородно. Події починають згущуватися, мирозуміємо тимчасову прив'язку і іноді зустрічаємо знайомі прізвища.Сюжет знову знижує градус, тепер усі працюють і запановує чистота.І знову музика згущує тони, нагнітаючи пристрасті. З'являєтьсяГітлер, і всі починають махати рукою. Літаки, автомобілі. Спочаткувсе урочисто гідно, потім летять літаки, мчать і стріляють танки ісолдати з ппша здобувають Перемогу. Далі все сіре, сіре, потімруйнується стіна і починає розквітати. З'являється цей будинокМарії Елізабет Людерс і на ньому показують фільм, крупним планомвідбудований Рейхстаг з німецьким прапором. Дуже красиво. Дім МаріїЕлізабет Людерс переливається різними кольорами підсвічування, відбиваючись у Шпреї, проходить катер. Намилувавшись ідемо зновузарядитися пивом і здійснює подорож у готель на таксі. Таксист, років 50 спритний чоловік, як справжній знавець справи їде цікавиммаршрутом. Радіємо, т.К. Маршрут показує нам найкрасивіші нічнікраєвиди, не сердимося на таксиста, розраховується, випиваюрозливний Берлінер, відпочиваємо Ранок. Приводимо себе в лад, відвідуємо ресторан при готелі - відмінний сніданок, відміннийсервіс. Прокладаємо маршрут на Гамбург. Висуваємось. Зновузустрічаються ремонти доріг з обмеженнями швидкості, але коли їхнемає, всі їдуть дуже швидко. Заправляюсь паливом Total excelleniumDisel - відмінне паливо - силовий агрегат вимагає "давай ще". Їдемов швидкому потоці, швидкість 150-170, тримаю 150 на круїзі і накожному спуску дотискаю до 170-180, круїз підтримує швидкість змінімальними витратами, плавно опускаючи її до 150 і наступнийспуск. Трохи заважає зустрічний вітер, який міцніє. Середня витратадосягає 6.3 та проїжджаючи ремонти доріг знову знижується до 6.2.Доїжджаємо до Гамбурга — красиве сучасне місто, але після Дрезденавоно не виглядає чистим попри середину дня. Ставимо авто в паркінг, виходимо і раптом написано BetterBurgerCompany - воно розуміємо, ястаю в чергу, з'ясовую можливості. Замовляю 2 гамбургери по 100 і200 г м'яса, прошу зробити за рецептом як їсть кухар, перепитують іспайси, так, відповідаю, звичайно. Подають гамбургери, пояснюють щовключена вода, я можу вибрати в холодильнику і ще хмара приправ ізаправок. Беру воду, - розташовуємося за столиком. Що казати, застоликом 3 види гірчиці, 3 види томатно-перечних соусів та ще щось.Споряджаємо на свій смак, пробуємо смачно. Потішило, що "в Гамбурзі- гамбургер" не підвело. Ідемо гуляти, нам відкривається історичнийцентр зі своїми палацами, костелами, кірхами, театрами, бібліотеками. Велично.
Споряджаємось у Кіль. Півтори години та ми там. Прохолодно.Навігатор показує, що ми в історичному центрі, але я не бачуцентру, роблю коло — не бачу. Зупиняюсь біля великого торговогоцентру з автобусною зупинкою. Зупинитись непросто — скрізь усімісця для якихось цілей чи зайнято, кручуся, знаходжу місце, де незаважаю, включаю аварійку, проїжджає поліція, зацікавлюється мноюдуже короткочасно. Виходжу, підходжу до першого ж перехожого, навигляд якого розумію, що він данець. Sorry could you please helpme? Sorry No, каже німецький данець навіть не глянувши на менеоком. Запитую наступного, точно така реакція. Таких данців тутбільшість, питаю ще двічі — отримую ту саму відповідь. Дуже дивно, на таку ж фразу в усіх інших містах люди привітно і з радістюдопомагали, одержуючи радість від наданої туристу допомоги. Урозгубленості піднімаю очі і те, що я бачу, змушує мене зрозумітищо відбувається. Коштують купки мігрантів, людина по 15-20 навідстані метрів 15 купка від купки і щось борзо обговорюють, зухвало вигукуючи. Навколо купок твориться страшний бардак, нібиспеціально старанно смітили і купки все це топчать. Я розумію, щошвидше за все, у вільний від топтання у смітті час, ці купкимігрантів жебракують, старанно намагаючись щось вкрасти. Я розумію, що розмірене, сите і гідне життя цих людей розірвали ці купки, принісши в неї бруд та відчуття, що зараз може щось трапитися.Збираюся, кручу навігатор, знаюся де історичний центр, вінневеликий. Під'їжджаємо прямо до нього, паркуюсь, підходжу допаркомату і знову! Знову монета не входить до приймача! Голодпідтискає, я в паніці, звертаюся до проходимо німецькоїзовнішності, допоможіть, мовляв, у чому проблема, 2 людини сумліннопереконуються, що жодна монета не входять, зосереджуються і продиво — вони повідомляють, що в цей час паркування безкоштовно! Ура.Дякуємо, настрій покращується. Трохи ходимо по краю центру вздовжвеличної урядової будівлі. Робочий день закінчився годину томукілька годин тому і тут безлюдно. Виявляємо стейкхаус, розташовуємося усередині з видом на кухню. Робимо замовлення. Кухарафриканського походження вправно і грайливо робить свою роботу начеконвейєр. Швидко подають капучіно, потім перше, потім стейк. Супер, дуже смачно, середня прожарка, м'ясо дуже м'яке та соковите. Силинаповнюють нам і ми вирішуємо не залишатися в Кілі на ніч.Прогулюємося історичним центром. Увага привертає площу, зробленупід ігровий майданчик із зонами відпочинку, де зібрана всябруківка, мабуть після руйнувань Другої Світової та з неї вимощенідуже цікаві споруди, ігрові, просто архітектурні. Завантажуємося вавто, прокладаємо дорогу на Амстердам, вирішивши відпочити вдорозі, коли закінчаться сили. Їдемо, сил вистачає проїхати Бремен.Виїжджаємо до Голландії і одразу атмосфера покращується в прямому іпереносному сенсах. Зникає "запах осені", запах ферм, і стаєпомітно чистішим, скрізь, на узбіччях, урни не переповнені, і т.Д.Вирішуємо відпочити на заправці. Голландією, у північно-західнійчастині, всі їдуть вночі і вранці так само як і Німеччиною — безобмеження швидкості. Заправки, кава. Доїжджаємо до Амстердама біляполудня. Забукан Students Hotel, що обумовлено прийнятною ціною.Номер буде готовий до 15 години. Що ж добре. Паркуємося, переодягаємося, висуваємося озирнутися. Відмінно - центр в межахпівгодини ходьби, оглядаємося, прохолодно, як тільки сонцевиходить, стає жарко, дивна погода. Заходимо до кафе, з'їдаємофранцузький томатний суп – велика порція, дуже смачно. Добираємосядо центру, красиво, фламандська архітектура дуже чарівна. Потрапляєкавошоп. Кава смачна. Гуляємо містом, звертаючи увагу просто на щосподобається. Безліч туристів, прокинувшись, тиняються, велосипедисти норовлять спритно проскочити велодоріжками, покитуристи не задумалися на цих велодоріжках. Велосипедисти, особливовелосипедистки близько до серця приймають, якщо пішохід займевелодоріжку. Нагулявшись, повертаємося в готель, заселяємося, приводимо себе в порядок, відпочиваємо. Пару годин сну, душ, одягаємось, знову в центр! Китайський ресторан, качка по-пекінськита новозеландські устриці. Довелося постояти в черзі, щоб зайнятистолик, ми потрапили в годину-пік. Дуже гарний відгук про цейресторан. Магазини, кава, прогулянки, темніє, вулиця ЧервонихЛіхтарів, кава і тут я розумію, що треба на дискотеку. Вибір є, алеопиняється в одному клубі треба досить далеко їхати, інший у цейдень закритий, а от третій — за рогом. Ще зарано, знову ходимо.Туристів стає багато, просто важко пройти. Тим часом пробую різнісорти голландського пива. Деякі з першого ковтка здаютьсянесмачними, але з третього відчувається смаковий задум автора.Дискотека. Приміщення не велике, апаратура дуже якісна, хоч і несучасна. Починається з реггі, публіка починає активно прибувати, 15хвилин та зал заповнений на максимум. Музика наростає, хіп-хоп, аренбі, транс. На трансі в залі стає дуже спекотно і ми вирішуємо, що достатньо потанцювали. А вхід 12 євро, за вішалку окремоєврик
Ще п'ємо пиво, каву, гуляємо, беремо таксі та їдемо до готелю.Відпочиваємо, збираємося в дорогу.
Роттердам — сучасне гарне місто, чудова атмосфера. Історичноїархітектури небагато, але вона чудово вписується в ансамбльсучасних будівель, більшість яких підтримує стиль. Кава, трапляється цікавий напій BubbleTea – рекомендую спробувати, якщотрапиться – у напої кульки, які дуже приємно лопати у роті, накшталт ікру. Потрапляємо на ринок. Товару багато, цікаво, беремомаринованих восьминогів та креветок. Восьминоги дуже смачні, креветки великі, але якось не дуже, беремо їх із собою. Ще трохигуляємо, плануємо маршрут на Антверпен. Виїжджаємо. Антверпен.Паркуємось у паркінгу, виходимо, трохи проходимо, готель Хілтон та. Відкривається найшикарніший вид на площу Meir. Архітектура вражаєуяву і до неї вписана старовинна броварня. Гуляємо серед цихпалаців. Антверпен славиться діамантами, розглядаємо колекції.Храми, палаци, Антверпен сам собою музей. Відвідуємо рибнийресторан на набережній. Морська тарілка з мідіями, устрицями, рапанами, частинами краба, креветками та равликами. Потімпів-лобстера. Наїдаємось. Ідемо гуляти далі. Знов храми, палаци.Відвідуємо інший ресторанчик, знову устриці і капучінопо-бельгійськи - з печивом і шоколадним кремом, политим лимоннимлікером. Напис "це правда, що за гроші не купити щастя, але можнакупити смачну їжу, яка зробить вас щасливішою". Подобається.Антверпен — місто, яке підкорює одразу. Гуляємо ще історичнимцентром, беремо машину, вирушаємо до Брюсселя. Прокладаю маршрутвідразу в готель, незважаючи на навігатор, трохи збиваюся, т.К.прямо і прямо прямо і прямо вниз, тунель. Паркуємось біля готелю.Підходжу. Двері зачинені, рецепшна немає. Написано номер телефону.Дзвоню — закінчуються гроші у роумінгу і зв'язку немає. Час запівночі. Видихаю, оглядаюся, нікого на вулиці. І тут з іншого бокувулиці йде парочка, до мене, тобто. До входу в готель, у рукахмаленькі пивні келихи та пиво, задоволені. Запитую, мовляв, якдіяти. Просто! Вони підключають мене до мережі, я відкриваю поштута вуаля, виявляється мені надійшов лист із кодом від замку досейфа, в якому лежить карта-ключ. Ура. Дякую, розташовуємось вапартаментах. Що за апартаменти! Вау! Двохрівневий номер, напершому поверсі передпокій, туалет, кухня і величезна вітальня звисокою стелею в два поверхи, балконом і сходами на другий поверх, де відразу ванна з туалетом, гардеробна та спальня. Супер.трапляється невеликий ексцес з опаленням, включивши яке булонепросто розібратися як його вимкнути і чи вимкнено воно.Розташовуємося, упорядковуємося. Вирішуємо щось з'їсти. Проходимо вокрузі, кухня скрізь закрита. Тоді вирішуємо пити пиво. Пробуємомісцеві сорти чудово. Беремо ще трохи пива із собою. У номері єкреветки з Роттердама. З пивом вони пішли просто чудово, мабутьрецепт саме під пиво. Висипаємось. Ранок, виходжу на балкон —чудовий краєвид на житловий район, красиво, тихо, мирно, чисто, ітут, я звертаю увагу на паркомат на початку паркування, Хм, а я жнічого не платив, приїхавши втомлений кинувся в готель. Вирішаюзаплатити пізніше. Виходимо, плачу вперед, а що робити. Ідемоснідати. Повертаємось, здаємо номер, беремо авто та котимо вАтоміус/Міні Європу. Парковка, підходимо, зовні Атоміус як цікавий.Беремо квитки в Атоміус/Міні Європу, рецепшіоніст цікавиться звідкими блищимо знанням українців, приємно. Заходимо в Атоміус ірозуміємо, що дивом він був у минулому столітті, піднімаємося наоглядовий майданчик — так, добре що взяли квитки відразу в МініЄвропу, розуміємо ми милуючись видом на Брюссель, що відкрився. ВАтоміусі, на вході тільки, можна сказати додаток, в якийзавантажується екскурсія Атоміусом і прослуховувати екскурсіюросійською мовою, відмінно, послухали, пораділи за досягненняпрогресу минулого століття, покаталися на ескалаторах зрізнобарвним підсвічуванням. Йде до Міні Європи, тут так, просточудово. Кожна країна надала дуже точний та соковитий макетнайвеличнішого архітектурного об'єкту. Соковитого у плані тамнавіть люди, коні та машини з човнами рухаються. Гуляємо, фотографуємося, дуже красиво та приємно, читаємо про різні чудесаархітектури та країни ЄС. На тлі Атоміуса все це якоськазково-привабливо та мило. Нагулявшись їжмо морозиво і висуємо вісторичний центр. Заодно букаємо готель Le Berge (навгадки, орієнтуючись на локацію, ціну, рейтинг). Забиваю його в навігаторіта їдемо туди. Провулок у центрі, парковка як у фільмах пронеуспішні райони (там явно будуватимуть новий будинок) і ось нашготель заходимо. Вау. Лобі з рестораном начебто з фільму про ТрьохМушкетерів, тільки дуже чисто та сучасні елементи освітлення, посудвносить якийсь особливий шик. Клас. Чекінімся, отримуємо ключ, піднімаємося на 4й поверх, виходимо з ліфта і звертаємо увагу натаблички на дверях, Laura, Josefina, підходимо до нашого номеру, відчиняю двері, вау, половина передпокою займає величезна шикарнаванна в ретро стилі, а може бути та ще та. Навпроти вішалка, чоловіча з елементами плічок та іншими пристроями, ймовірно підшпагу і всякі такі справи. Супер. Розташовуємося, упорядковуємося, йдемо гуляти. Центр починається за 10 хвилин активної ходьби, алеми долаємо це за годину. Центр Брюсселя вражає знову палаци, величні маєтки та об'єкти культури. Краса, чистота, хоча накиданінедопалки зустрічаються в місцях зручних для куріння, де немає урн.Фотографуємося, гуляємо, їмо вафлі :) Вафлі в ТопВафель в Одесі нарівні
Включаю навігатор, ага, Menneken Pis, ось він! я думав він більше, а він прямий у натуральну величину :) Магазинчики, спілкуємося, закуповуємо магнітики та Menneken Pis-ів. Випиваємо бельгійськепиво марок, що не запам'ятовуються. Настає вечір, у світлі сучасноїілюмінації середньовічне місто підкорює. Нагулявшись вдостальвирушаємо відпочивати.
Урочисто проходимо ванні церемонії та відпочиваємо.
Ранок, краса! спускаємось у ресторан на першому поверсі. Насзапрошують на сніданок, хоча його не було включено. Скромничаємо, кава відмінна, проста страва дуже смачні. Робимо компліментикухарям, фотографуємось у цьому імпозантному місці. Виселяємося зготелю, залишаємо речі там і йдемо гуляти із шопінговим настроєм (вперше за тріп). Бельгійський шоколад, пиво, туфлі. Жіночі речі єдуже гарні, але й ціни у цих місцях надхмарні. Перекушуємо, упаковуємо речі в авто - в Люксембург! Дорога красива, асфальтсупер, пейзаж чудовий, ближче в Люксембургу робимо "привал" гуляємопо галявині, милуємося хмарами та флорою. Вирушаємо. ВідЛюксембургу я очікував небувалої розкоші, але після Антверпена іБрюсселя нічого такого ми не виявили. Першою проблемою сталапарковка — у самому соковитому місці вона одна, не підземна зкількома поверхами, а просто, на кшталт Катерининської площі, нарізаю кола, стою, знову нарізаю, через півгодини нам вдаєтьсязійти з коня і висунутися оглядати краси
Архітектура велично, але не така, як фламандська, ну а декорекстер'єрів сильно відстає. Кафедральний собор Нотр Дамм - величнаспоруда. Заходимо та . Собор просто розкішний, розпочинаєтьсяцеремонія. Виходять статні літні
" Настає вечір, у світлі сучасної ілюмінації середньовічне містопідкорює. Нагулявшись вдосталь вирушаємо відпочивати.
Урочисто проходимо ванні церемонії та відпочиваємо.
Ранок, краса! спускаємось у ресторан на першому поверсі. Насзапрошують на сніданок, хоча його не було включено. Скромничаємо, кава відмінна, проста страва дуже смачні. Робимо компліментикухарям, фотографуємось у цьому імпозантному місці. Виселяємося зготелю, залишаємо речі там і йдемо гуляти із шопінговим настроєм (вперше за тріп). Бельгійський шоколад, пиво, туфлі. Жіночі речі єдуже гарні, але й ціни у цих місцях надхмарні. Перекушуємо, упаковуємо речі в авто - в Люксембург! Дорога красива, асфальтсупер, пейзаж чудовий, ближче в Люксембургу робимо "привал" гуляємопо галявині, милуємося хмарами та флорою. Вирушаємо. ВідЛюксембургу я очікував небувалої розкоші, але після Антверпена іБрюсселя нічого такого ми не виявили. Першою проблемою сталапарковка — у самому соковитому місці вона одна, не підземна зкількома поверхами, а просто, на кшталт Катерининської площі, нарізаю кола, стою, знову нарізаю, через півгодини нам вдаєтьсязійти з коня і висунутися оглядати краси
Архітектура велично, але не така, як фламандська, ну а декорекстер'єрів сильно відстає. Кафедральний собор Нотр Дамм - величнаспоруда. Заходимо та . Собор просто розкішний, розпочинаєтьсяцеремонія. Виходять статні літні
" Настає вечір, у світлі сучасної ілюмінації середньовічне містопідкорює. Нагулявшись вдосталь вирушаємо відпочивати.
Урочисто проходимо ванні церемонії та відпочиваємо.
Ранок, краса! спускаємось у ресторан на першому поверсі. Насзапрошують на сніданок, хоча його не було включено. Скромничаємо, кава відмінна, проста страва дуже смачні. Робимо компліментикухарям, фотографуємось у цьому імпозантному місці. Виселяємося зготелю, залишаємо речі там і йдемо гуляти із шопінговим настроєм (вперше за тріп). Бельгійський шоколад, пиво, туфлі. Жіночі речі єдуже гарні, але й ціни у цих місцях надхмарні. Перекушуємо, упаковуємо речі в авто - в Люксембург! Дорога красива, асфальтсупер, пейзаж чудовий, ближче в Люксембургу робимо "привал" гуляємопо галявині, милуємося хмарами та флорою. Вирушаємо. ВідЛюксембургу я очікував небувалої розкоші, але після Антверпена іБрюсселя нічого такого ми не виявили. Першою проблемою сталапарковка — у самому соковитому місці вона одна, не підземна зкількома поверхами, а просто, на кшталт Катерининської площі, нарізаю кола, стою, знову нарізаю, через півгодини нам вдаєтьсязійти з коня і висунутися оглядати краси
Архітектура велично, але не така, як фламандська, ну а декорекстер'єрів сильно відстає. Кафедральний собор Нотр Дамм - величнаспоруда. Заходимо та . Собор просто розкішний, розпочинаєтьсяцеремонія. Виходять статні літні
" Кафедральний собор Нотр Дамм - велична споруда. Заходимо та .Собор просто розкішний, розпочинається церемонія. Виходять статнілітні
" Кафедральний собор Нотр Дамм - велична споруда. Заходимо та .Собор просто розкішний, розпочинається церемонія. Виходять статнілітні