Ралі Бердянськ. V етап Трофея ФАУ. 31.08.2013

Після участі в ЄТР ралі корч був поставлений у гараж з поточнимтосолом і на нього успішно забили… Але на горизонті маячило ралі вБердянську. Та ще й досить цікаве. Вперше любителі стартували наодному допі з Кубковим каналом професіоналів І вперше у любителівбув СУ довжиною 15 км Фініш був після половини всієї дистанції, апрофіки при цьому їхали повні 27 км. -то були куплені ґрунтовіушатиші:пара піреллі, і пара гудричів.Сумні, але зате з жорсткоюбоковиною і "кілечками" на ній.Плюс не так страшно по каміннюлякати, як на зимі.
Pirelli 165/70R14
Гудричі 175/70R14
По жорсткому щільному грунту працюють цікаво, а порихляку/відпрацюванню, через відсутність протектора - так собі.думаю.
День 1
Зібралися у мене, як і планувалося, чітко за розкладом — о 4.30ранку. Юлька навіть раніше приїхала з переляку, щоб не запізнитися:) Чіпляємо корч, їдемо заправлятися і качати колеса. С3 за кермо, щоб їй було не нудно їхати однією — і гоугоугоу. Відносно швидко табезпроблемно доїжджаємо до Дніпра. Там підбираємо ще трьох людей, 6коліс та купу пожитків, ЗІПу, інструменту. Абияк це все розпихаємов Навару і корчемо і валимо в Запоріжжі, де забираємо у Льошіalexwelmozhko Сузуку для AtomDP, у якогозакінчився мотор на своїй машині. На виїзді із Запоріжжя до насприєднуються ще дві машини і вп'ятеро ми доїжджаємо до Бердянськаза графіком, як і планували. У перший день адмінка, техком таознайомлення, а в другий - сама гонка. Відразу тулимо на адмінку ітехком, а селитися будемо пізніше. Процедури всі ці проводяться набазі відпочинку на великій косі, що йде в море. Коса, до речі, меніуявлялася до цього куди більш цивільним та мальовничим місцем. Ядумав, там якась нитка набережна повинна бути красива тощо. А зафактом виявилася просто порослою степовою рослинністю з доріжкою збетонних плит та базами відпочинку.
У черзі на адмінку на березі моря
Адмінка проста, папірець мінімум заповнювати. По суті лише підписипоставили та страховку оформили — нраїца! Поблукали ще близькопівгодини, чекаючи на початок техкому, зайняли чергу — і непомилилися. Ми були 3-ми, а за нами ще більше 30 машин…
Сам техком це окрема розмова.Проводить той самий комісар, що й упрофіків. Тому каркашені тази дивиться із пристрастю. Робить кільказауважень:прострочений вогнегасник (типу як два роки, за йогословами, термін придатності - виходить, у нас 2 місяці томузакінчився). Ще якісь зовсім дрібні зауваження робить, але загаломусе у справі. А потім помічає тріщини на лобовику і каже, що це вжене смішно. Тисне пальцем, мовляв, "воно дихає ось, потрапитькамінчик - і все висипиться в очі тобі" і все в такому ключі.Говорить, що без заміни не допустить. Ми плачемо, що не зможемознайти і поміняти так швидко, а їхали з Харкова аж. Звати директорагонки. Той мацає і видає вердикт, що він не проти і жодноїособливої ​​небезпеки не бачить у цьому. Пишемо заяву на ім'ядиректора про те, що просимо допустити з дефектом скла і всювідповідальність беремо на себе — і у нас допуск до гонки. Догромадянок сильно не чіпляються, тільки стандартні зауваження пронадійність кріплення вогнегасника і т.Д… І все б добре, але черезтаку чергу на техкомі, і витраченого на поселення часу, ми маємошанс не встигнути нормально прописатися. Адже у профіків як, механіки проходять собі техком і іншу фігню, а екіпаж спокійнокатається пишеться в цей час. 20 людей. Чи варто говорити, що якщона одній дачі живуть 8 екіпажів, то це дуже небезпечно, і є шансвранці не пройти медком і взагалі не потрапити на старт xD?
> Два корчинушки, наш і Санін (san0k)
Дружно валимо всім натовпом на пропис, вбивши координати внавігатор. Той, природно, вибирає найшикарніші дороги ґрунтові, іми кілометрів 10 або навіть більше їздамо по пилу в пошуках старту (якщо їхати нормальною дорогою — то там кілометра 2-2.5 відасфальту).
< Ознайомлення їдемо на Наварі. Так само гуськом стартуємопропис, але після майже 17км по одометру починає закрадатисьпідозра, що ми провтикували фініш Трофея і вже їдемо Кубковоючастиною траси. Тим більше, доріжка стала трохи швидкішою.Припиняємо писатися і вже швидко доїжджаємо до кубкового фінішу, денам суддя розповідає, що на аматорському фініші стояла таврія, вякій немає нікого, і ми її напевно не помітили просто. При цьомувін ставить нам у карту ознайомлення час закінчення першого проїзду— 17.56 або 59. А ознайомлення за регламентом — до 18.
польовими шляхами, знову ж таки, по навігатору та по азимуту. Ітаки заїжджаємо на друге коло о 18.10. На перевірці сідаю за кермоя, а Жека диктує. Слизько, Навара велика і неповоротка. Чималоповоротів і зв'язок, де збільшуємо категорію в стінці... Яквиявилося потім, мабуть, дарма. У вісімці все зовсім інакшесприймається. І стіна в результаті вийшла далеко не ідеальна. Надругому проїзді таки знаходимо таврію, що стоїть збоку від траси, виявляється треба було з'їжджати в шпильку наліво, а не їхатиосновною доріжкою. Після прописки треба здати до 18.45 карту вштаб, який на косі за 20 кілометрів від нас, а час уже 18.40 абоблизько того. Летимо туди, прибуваємо на початку восьмої. Алекартки приймають без проблем і усно повідомляють, що можна булонавіть зранку здати.

Після цього додому, відкриття на площі на набережній.

< Будинки перекрути коліс та інші підготовки вечірні, трохипивного фестивалю — і години о 2-й або близько того шльопаємоспати. .
------------------------------------- -----------------------
День 2
<
Підйом в 7, неспішно продираємо очі, намагаючись щось поїсти і врайоні 8 вирішуємо, що вже можна рухати на авторинок. Нам потрібенпро всяк випадок вогнегасник, а san0k (до речі, нашєдиний конкурент у класі СПОРТ цього разу) ще хоче змінити масло ійому потрібен масляний фільтр.
Трохи пошуків із серії "мова до Києва доведе" і ми знаходимозаповітний авторинок. До того ж він навіть працює, як не дивно. Напершому ж лотку купуємо все, що потрібно. Тулимо додому закорчинушкою і їдемо в сервіс парк. Погода що треба, на небі легкахмарність, не сильно спекотно і явних натяків на дощ не бачити —нраїца! Періодично починає виповзати сонце і одразу стає тепліше.Оскільки подвійних екіпажів на одному авто формат не припускав, вирішили що перший проїзд поїду в кермі я, другий — Жека, а третій- той хто покаже найкращий час :) Відмінний стимул десь забратися))))
.

Стартуємо! Їдеться так собі, половина поворотів повз апекс, покриття слизьке і незвичне, але, загалом, все відносно рівненько ібез грубих помилок з вильотами і зупинками... Просто, десь недотиснув і засал, десь мало не вгадав зі швидкою траєкторією і т.Д.Незадовго до фінішу педаль газу йде в підлогу і машина не їде.Катимося, вибираю нижчий бруствер, перевалюємося через нього.Говорю Жеке, щоб показував "оК" ззаду екіпажам. Під капотомвиявляється обламаний кронштейн троса газу (який на ресиверкріпиться). Чехаємо ріпу, намагаємось прилаштувати його так і так, зачепивши за щось, але все відстій. Вирішуємо просто запхати щосьпід обмежувач заслінки, щоб було постійно приблизнотретина-половина газу, і так доїжджаємо неспішно до фінішу надругий. Тяжко, жарко, ще і каламутить чомусь. Занадто велика танезвична дистанція. Мабуть, організм перегрівся.

Онборд цього проїзду:

Так само з рукавичкофіксом добираємось до сервіс-парку. Шукаємозварювання. На щастя, у хлопців-профіків поруч виявляється хорошатехніка з зварюванням, генератором, компресором та іншимипринадами, вони нам заварюють зламану заліза за 5-10хв до нашогонаступного старту — і ми знову готові до бою, хоч інцидент трохи ізіпсував настрій. Зате можемо продовжувати. Сідаюсь штурманом доЖеки, відчуваю себе так само не оч. Добре, але перерва пішла накористь і стало трохи легше. Їдемо, кричу стінку, горлозакінчується. Ще й після третини проїзду або близько того різкозростає гучність вихлопу. Десь щось відвалилося, чи випало щось, щоперегороджувало потік. На онборді нижче – на 4.22 приблизно.Загалом, вихлоп стає злішим і гоношнішим, але мені від цьогорадості мало. Ще й забули закрити один замок на ляді, одна сторонапіднялася, і в щілину засмоктує купу пилу в салон, клацаювентилятор пічки, щоб створити тиск у салоні та зменшити ефектпилососу. Кричати при цьому на все горло стінку — задоволення то ще:) Під кінець на фініші мене взагалі тягнуло, пардон за подробиці, блянути
Потому поржали з Жекою, що судді на стопі оцінили б їзду пілота навідмінненько після такої картини.
Онборд намба 2:
Роксолана, та хоч самі ОК. В іншого нашого жіночо-чоловічогоекіпажу від наїзду на камінь стріляє бічна подуха у сидінні біляштурмана.
На третій проїзд вирішуємо кинути з Жекою монетку, бо на першійбула така лажа з технікою і не зрозуміло, хто проїхав швидше.Випадає їхати мені. Старт, хороший перший поворот, невеликий фейл удругому, зв'язка на шпильку через бруківку, проїжджаю її на 1-й, розгін і перемикання на другу, вона вилітає - стукіт, удари, схід...

Беремо нісцана і додому за жорсткою зчіпкою, щоб потягнутикорча. Повертаємось, чіпляємо, намагаємося тягнути, але щоськлинить у КПП і колеса блукають. Щоб не розвалити все, остаточнодоводиться розбирати в полі ВЗмірку з Жекою. Близько години-півторисекасу, по лікті в мазуті.Привід висмикнути, і колеса від'єднанівід коробки - можна тягнути. Тільки не подужали збити праву гранатуз приводу, щоб засунути на місце і затиснути підшипник — довелосятягнути так, а потім наступного дня вранці знайшли на базарі якусьшпильку 30-ту, зробили ось такого потрошителя і рушили додому.
< /p>
Незважаючи на всі косяки, які переслідували нас, заходом залишилисязадоволені. Відмінно котнули, круто погасили — жити половиноюканалу в одному місці — це афігенно. А ще запорізький друг зробивнам класний подарунок, що ще більше підняло настрій і змусилозабути про всіх проблем. Про нього — у наступному записі. З.И.Коментарі та конструктивне обсиралове їзди — вітаються xD