Ралі Столиця , перший етап ЧУ з ралі 2019

Попередній пост я описував підготовку, а про саму гонку (ну і щетрохи- трохи про підготовку) розповім у цьому.

Цей виїзд був як ніколи складний.Дуже багато переробок, доробок, апгрейдів і т.П.. У результаті на останній день перед виїздомзалишалося, здавалося Треба було зібрати інструменти, ЗіП, доклеїтичастину наклейок від наших партнерів і зануритися на лафет. + паругодин перед виїздом — і все готове. По-моєму, так цікавіше, ніжпросто однотонний червоний машина! А далі все пішло не за планом.Почалося все з того, що смикнуло мене перевірити сходження... Рульстояв трохи вбік, і я хотів зрозуміти, яку з кермових тяг крутити, щоб поправити цю справу.
ж було моє здивування, коли я виявив, що сходження передніх коліспішло у лютий плюс і становить майже 2 градуси. То мені здавалосяна міні-тестах перед гонкою, що машина поступово стає все більшнедостатньою за балансом. Але я списав це на те, що залишки "тестової" гуми на передній осі дуже швидко допилювалися нажорсткому покритті кросової траси. Розуміючи, що просто таксходження не могло піти. Настільки, тим більше, що підвіска на ШС, і кути не повинні сильно плавати, почав шукати причини. Винуватцівбуло знайдено порівняно швидко — підігнуло кермові сошки.

Спочатку у попереднього господаря їх було посилено. Але присором (не приварено, а саме присором! ) це було настільки сміливо, що мійвнутрішній перфекціоніст не зміг на це дивитися і спилив до біса цепосилення для того, щоб зробити заново нормально. А потім, уважнооглянувши кермові сошки, скинувши фото парі людей, поцікавившисьїхньою думкою, колегіально вирішили, що вони й так досить потужні, і потреби у додаткових косинках немає. Тому й не став обтяжуватиконструкцію. Але не тут було. Режим "найрозумніший" цього разу давзбій. Довелося в спішному порядку розбирати підвіску, рівняти сошкиза допомогою кувалдометра і лінійки, вирізати і приварюватикосинки. Вийшов теж не витвір мистецтва, але в 100500 разів краще "оригінальної" версії. :)

тільки спробуйте погнутися тепер!

Ці всі процедури з подальшою установкою розвалу відібрали годинитри-чотири часу, і зрештою додому після зборів ми потрапили пізньоївночі. Адже так сподівалися відіспатися перед виїздом. Але ні, готуєшся-готуєшся кілька місяців, і в результаті все однопари-трійки годинника не вистачає.

Вранці вирушили на Київ. У Харкові було тепло і світило сонце, аКиїв зустрів мокрою дорогою, холодом і п'ятничнимипробками/тягучками.

On the way! процедури пройшли досить швидко та без зауважень. Всібланки, заявки, акти техкому і т.П. Настя заповнила і роздрукувалаще вдома, тому нам залишалося тільки показати все, що є. Відразу жвирушили до Іршанська. Незважаючи на те, що ралі називається "столиця", допи знаходяться за 160 км від Києва на околицях селищаІршанськ Житомирської області. А ось відкриття гонки проходило наголовній вулиці країни, на Хрещатику, що дещо ускладнювалологістику. І вигнутим профілем а-ла Фінляндія, обмежені канавами збоків, почали лоскотати те місце, яке традиційно стискується у разінебезпеки. На ознайомленні", — заспокоїв я Настю.
Оскільки єдиний готель в Іршанську закрився на ремонт, а хотілосяжити в безпосередній близькості до місця проведення частинизмагання, довелося селитися в санаторії "іршанськ". Такогокумедного поселення ми не мали ще ніде й ніколи. Ми заповнили стосякихось заяв, нам завели медичні карти та видали купу пляшокмінеральної води — оздоровлюватись.

Вранці вирушили на ознайомлення. На цей раз як машинаознайомлення у нас була папкіна Каліна. Прописуватися на Сузукі, звичайно, іноді зручно, але висока посадка та великі габаритипогіршують сприйняття доріжки. Та й перевірятися на калинцінабагато зручніше. Там стоїть мінімальний пакет у вигляді трикутнихважелів, перепакованих на мої запити стійок, короткої рейки тазаднього стабілізатора. У такому конфізі вона вже хоч якось починаєкеруватися і хоч трохи нагадує правильну машину ознайомлення.Дорожки виявилися слизькими, а Калинка легко й невимушено ставалабочком за найменшої провокації. Та гаразд, це просто перетиснутийзадок, подумав я, адже там і торсіон у балці, і додатковийстабілізатор начеплений до того ж. А вісімку, напевно, ще йзапихати в поворот доведеться. Після прописки я зрозумів лише одне— місцями буде і швидко, і страшно. Подвійно лякало те, що з осеніпо суті нікуди не виїжджали і не тренувалися. Але в принципі нам незвикати. Чомусь так виходить, що якихось тренувань у нас немає відслова зовсім. Кожен виїзд на гонку є тренування.А між гонками я 99%часу зайнятий тим, що відновлюю все те, що посипалося на попереднійгонці.
Я не зрозумію, чи це гонки на ВАЗику такі веселі, чи воно у всіхтак…

Розробившись із ознайомленням, швиденько перекусили та поїхали наХрещатик. Понад півтори години очікування безпосередньо перед самимвідкриттям пролетіли непомітно. Навколо купа перехожих, яким цікаво "скокожре-скокапре", "а то шо, турбіна? ", "а чо вона не турбова? ", "а де таку гуму купити? я теж хочу! ", але після озвучуваннявартості одного колеса — одразу не хочу. Коротше, нудьгувати ніколи— суботнього вечора на Хрещатику дуже людно. А ще дуже радувалиемоції дітлахів, які фотографувалися в машині, такі щирі танепідробні. Це багато чого варте!

Не встигли ми й схаменутися, як настала наша черга проїзду підцеремоніальною аркою.

Церемонія відкриття

Після цього ще 2 з хвостиком години дороги до Іршанська — іспати-спати-спати.

Зате дальність вечірнього переїзду з Києва компенсувалася тим, щовранці від санаторію до парку сервісу нам треба було подолати меншекілометра. Але, незважаючи на те, що в сервіс ми висунулися занашими мірками заздалегідь і з запасом, вільних місць уже майже незалишалося. Життя. Адже раніше такого великого розкладного намету унас не було, а збирати свій простенький збірний намет 3х3м, часто, не було ні часу ні бажання.
Місто досипає, прокидається парк сервісу!

Фінальні налаштування ременів безпеки та ремінців Hybrid-ів - і вбій. За вимогами ЧУ, у гонці обов'язково мають бути "глядацькі"допи-суперпоспішали. Саме з двох послідовних проїздів такимкоротеньким допом і починається гонка.
Старт, один поворот, інший, і... В першому ж швидкому повороті насрозбовтує, ми проїжджаємо його зиг-загом, а я почуваюся лошарем —дуже незвичне покриття. На нарізці моментів, яка буде нижчою, цеперший шматок.
Тим не менш приїжджаємо першими в класі з відривом у неймовірні 0.1сек))))).
Нічого, другий проїзд поїду акуратніше, вирішив я. Заодномаксимально розпускаю стиснення на задніх стійках, щоб меншекутати. Педалі, і мотор, який нормально їде з 7 до 8 тисяч, а якосьпрокидається після 5.5к, різко обламують усі мої зворушливі плани, і ми, сіпнувшись, ледь не глухнемо. Та пішло воно все нафіг! Витискаю сцепу, перегазовую, тапка фпол — і погнали рити траншеї. Ятвій гравій рив Мішленом! У результаті зливаємо самі ж собі трохибільше 4 сік і переміщуємося на друге місце за сумою двохдопів.
Але це все іграшки, а справжні довгі та швидкі СУ будуть далі.

----- ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

На СУ3 намагаюся атакувати, покриття потроху стає зрозумілішим, звикаю. Але все одно частенько мажу повз апексу і лаю себе за те, що надто перестраховуюсь у швидких поворотах. Яке ж було моєздивування, коли виявилося, що на цьому допі ми привезли не тількисвоєму "молодшому" класу, а і всьому моноприводу, крім іноземнихгостей цієї гонки - чемпіонів Литви 2018 на Peugeot 208R2, їм злилисекундочку. Мабуть, решта учасників після зимової сплячкиперестраховується ще більше, а значить не все так погано. :)

На СУ4 картина та сама, але литовці від'їжджають від нас ужесильніше, а відрив від співвітчизників трохи зменшується порівняноз попереднім допом.

>
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

> До п'ятого допу починає здаватися, що мотор їде трохи гірше, ніж раніше. Тобто. Він їде, але якось не так… Я заспокоюю себе, що, напевно, просто швидко звик і зажерся. Після фінішу 3-ї секції )розумію, що з мотором щось таки не те. Мотор, послухав, поцокавязиком і сказав, що дуже поганий звук.Ніби мені від цього легше. (ті ж допи, але в обратку), приклавши уявний подорожник доклапанної кришки.---------------------------------------------------------------------------------------------------- --------

На 7м допі повторюється практично та ж картина, що і на першомупроїзді "туди" - в моноприводі попереду тільки литовці. :) Але цейфакт нас не особливо тішить, бо вже в першій половині 8-го допамотор ще більш відчутно втрачає тягу, а потім і зовсім починаєтроїти. В умовах нестачі тяги на колесах, звичайно, відразупочинаєш їхати чистіше в плані траєкторій, та й швидкості на входівиходять менше, адже розумієш, чо витягнути машину нічим у разічого. Але в цій ситуації "очищення" їзди анітрохи не тішить.Програємо на цьому найближчому переслідувачу в класі трохи менше 7секунд. У сервісі знімаємо по черзі ВВ-проводи в пошукахциліндра-винуватця. 2й циліндр виявляється дуже поганий, третійлише трохи краще. Викручуємо свічки і бачимо наступну картину:бічніелектроди розплавлені, а в другому циліндрі ще й шматоккераміки-ізолятора на центральному електроді відколото. Фотоправоруч — як має бути. Дві ліворуч — те, що трапилося (щоправда, на фото вже зменшено зазор, збиралися ці свічки ставити, якщо незнайдеться нічого іншого). Циліндрі візуально все гаразд. Як назло, через збори поспіхом руки не дійшли купити запасний комплектсвічок. Біжу жебракувати за сервісом. Знаходимо досвідчені свічки уПаші Малова. Вкручуємо, запускаємо - і все одно три циліндри на ХХ, але вгорі начебто трохи прокидається і навіть половинка четвертогоз'являється :)). Але ніхто не сподівався і не чекав дива від замінисвічок, усім і так ясно, що свічки, що згоріли, швидше за все, лишенаслідки чогось серйознішого. Та й мотор просто так не гримить.Порадившись зі штурманом, без особливої ​​віри, а, швидше, звеликою надією, що мотор таки довезе, приймаємо рішення, доїжджати.на всю дірку", а не просто намагатися якось докотитися до фінішу, щоб не розвалило мотор - або пан чи зник. До кінця гонкизалишається 2 допи. Відрив від найближчого переслідувача в нашомукласі – трохи більше 42 секунд. Чисто теоретично, якщо незакінчиться мотор, шанси зберегти лідерство залишаються, отже, треба намагатися.
---------------------------------------------------------------------------------------------------- --------

Велику частину СУ9 проїжджаємо на 3.5 циліндрах — ближче домаксимальних обертів троїть трохи менше, ніж раніше. Мабуть, замінаспалених свічок із зазором овер 2мм на живіші дала якийсь ефект.Але ближче до кінця допа все повертається на свої кола. Моторзовсім мертвий нижче 6000. Вгорі ще абияк розганяється, але трохипросядеш десь по обертах - і відразу пізнаєш весь біль втратиодного з циліндрів. Субару-саунд зовсім не тішить. Ще й КПП почалазовсім нетипово і голосно вити третьою передачею — та що ж таке! Але машина таки прислухалася до наших прохань не помирати і довезланас до фінішу./>
Ура - є перший фініш у Чемпіонаті України.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
>

Зрештою навіть вдалося не втратити позицію за рахунок накопиченогов першій половині гонки відриву. В заліку Rally Legends (автомобілістарше 2000 року випуску) після легенди ралі - Lancia DeltaIntegrale під керуванням Сергій Чекана.

Стомлені але задоволені! фейлів:

А для тих, хто пошуковіше, хоче більше брудних подробиць і любитьдивитися довгі онборди — наші повні версії СУ3 і СУ7:

<
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

У Наступного запису - розтин двигуна і КПП і страхи нашогоміста! Не перемикайтеся :)