Трохи поділюся своїми враженнями про процес вибору Волги.
Коли, нарешті, я усвідомив повністю, що готовий до покупки авто ічас починати її пошук, виявилося, що знаю досить мало про "двадцятьпершої".Тоді я сів і почав вивчати інформацію, в основному це булирізні форуми та сайти з описами історії моделі та її всімахарактеристиками. Поступово картина стала прояснюватись і вибірупав на модель другого чи третього сімейства.Виявилося, щопродається досить багато "волжан" в межах 1000 доларів (початковаціна) але в вкрай жалюгідний стан і якщо розкласти по серіях, тозавжди це "збірна солянка" від усіх випусків. Після кількох місяцівтаких "покатушок" я вирішив, що яка б не була машина, основнимкритерієм покупки буде те, що я поїду на ній додому. Це було швидшетаким психологічним фактором, мовляв, якщо вона завелася і поїхала, значить жива… Були випадки, коли мені траплялися ідеальні Волги —рідний салон, рідне фарбування, ніяких переробок під капотом, навіть гума рідна! Але такі машини було шкода піддавати глибокійреставрації та фактично знижувати їхню цінність. Тому визначив длясебе таку собі "золоту середину" — і не убогу руїну і неколекційний екземпляр.
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.