Час досить дивна штука.
Перед покупкою машини я говорив, що їздитиму тільки якщо в цьомубуде 100% необхідність, а про прості покатушки по тому ж місту імови не буде, але ось пройшов час і після закінчення одного важкогодня я зробив дзвінок коханій дружині із фразою: "зай, збирайся.Покатаємося трохи містом".
І ось через пів години дороги з роботи додому, вона сідає вminiFerrari з кульком пиріжків і термосом чаю. Це було дуже доречновраховуючи той момент, що їв я в години 2 дні, а вже було близько 8вечора.Проїхавшись напівпорожнім містом ми зупинилися в центріпоряд з Успенським собором.Заточивши смачних пиріжків і попившигарячого чаю, ми зробили ще пару кіл по центру і вирушилидодому.
Як підсумок шалено приємний і затишний сімейний вечір.
Коментарі6
Може, увійде до звички
Було б круто. Тк це справді кайф
Моя дружина машину не любить.
Сумно. І що жодного моменту не виникало, щоб наявність машини вирішувало її проблему? Або вона ревнує? )
Ревнує. Машина реально рятує, і рятувала дуже багато разів. Дружина відчула що таке немає машини влітку 15 року. Коли вісімка була на кузовному ремонті. Уяви, 30 градусів спеки, 1,5 однорічна дитина, важкі сумки, поїзд. А після поїзда ще потрібно пер...
Оууу, жерсть.