Дорога непогана, і не займає багато часу, але все ж, щоб ненудьгувати в дорозі, можна ознайомитися з легендою…
В Україні німецького барона наздогнала любов до місцевоїдівчини, ім'я якої історія не зберегла, кажуть, що її частоназивали просто Баришня. Цукровим і цегляним, але не мав щастя вкоханні.Довго він доглядав Баришню, щоб вона погодилася стати йогодружиною — сама, а не з волі своїх батьків... Однак долярозпорядилася інакше:Леопольд серце молодої Баришні не торкнувся, але на вимогу батьків дівчина все ж погодилася стати його дружиною... Кеніг багато працював, але найважливіше для нього булодогоджати і потурати капризам Баришні. Знаючи, як вона любилаквіти, він збудував величезні теплиці і стежив, щоб щоранкуприслуга по всьому замку розставляла свіжі букети з росою напелюстках. Але, на жаль, як не намагалася молода дружинавідволіктися від роботи і турботою про місцевих дітлахів, воначахла на очах, і лікарі визначили у неї туберкульоз легень — сухот, висловлюючись мовою того часу. Засмучений барон, сподіваючисьдопомогти дружині створенням цілющого мікроклімату, найняв цілугрупу ботаніків, щоб вони продовжили роботу колишнього власникастворення парку-дендрарію, а посередині відбудували будинок лісника— з дуба і без жодного цвяха. Безліч рослин, очищаючи повітря, дозволяло панночці почуватися набагато краще. На початку ХХстоліття діагноз «сухоти» звучав смертним вироком. Панночкарозуміла, що життя її скоро обірветься, і від цієї думки їїохоплював розпач і почуття приреченості. Прекрасно розуміючи всю їїгіркоту, шалено закоханий барон виконував будь-які її примхи. Одниміз найдивовижніших його вигадок, як розповідають, була цукровагірка. Одного літа в сонцепек їй захотілося покататися на санчатах.Леопольд наказав своїм робітникам за одну ніч принести кілька тоннцукру та засипати її улюблену гірку. Вранці Паня каталася з гіркина санчатах разом із місцевою хлопцями.
Кажуть, що, незважаючи на всі старання, барон так і не змігзакохати в себе дружину. Будучи дуже зайнятою людиною, вінвідправив її одну на морські курорти, де одного прекрасного днявона йому змінила. Спостерігачі, приставлені до панночки, донеслисумну звістку чоловікові. Глибоко ображений, він наказав привезтидо замку величезну брилу граніту.На якій панночка вдаваласялюбовним втіхам, вирізавши її цілком. Незвичайна форма у виглядідвох округлих каменів охрестилася місцевими жителями як «попа».Коли дружина повернулася додому, Леопольд Кеніг промовчав, що знаєпро зраду. Але прогулюючись унікальною липовою алеєю, вона побачилакамінь і відразу зрозуміла, що таємниця ра прихована. Проте навітьпочуття провини не змусило її гідно оцінити і полюбити свогочоловіка.
Леопольд не наважився в чомусь її дорікнути. І щоразу, коли вінбачив перед собою свою дружину, красиву і розумну жінку, вінрозумів, що її розум затьмарив думку про хворобу, швидкоплинність ікороткочасність життя, якого вона ще не встигла насолодитися. Вонапроживала свій щодня, як останній. Барон пробачив дружину і робивусе, щоб скрасити залишок її днів.
На жаль, зла доля їх переслідувала до кінця. У 1917 р., колипочалася революція, подружня пара була змушена залишити своїволодіння та переїхати до Німеччини. Відірвана від будинку та відсприятливих кліматичних умов, Панночка незабаром після переїздупомерла. Барон вдовив недовго і незабаром пішов за нею.
Пам'ятником трагічного відкинутого кохання залишився замок «Білийлебідь». І, що особливо цікаво, люди, котрі відвідали його, відчувають містичний вплив на свої долі. Закохані, які побували узамку, практично ніколи не розлучаються. Люди, які пережилирозчарування або зазнали зради, і ті, хто відчув гіркотунерозділеного кохання, в замку «Білий лебідь» знаходять душевнийспокій. .
Ось такі ось справи … А тим часом ми доїхали до місця …
Перш ніж продовжити опус, хотів би викласти кілька фото садиби, якія знайшов в інтернеті… відчути контраст… На вході нас зустрілимісцеві доглядачі (деякі з них уже слабо ворушили). Мовою) придбаликвитки на відвідування замку, ми пройшли далі…ну що сказати…то вякому стані знаходиться садиба зараз, до чого його довела владанинішня (своєю бездіяльністю) влада минула (організувавшитам Туберкульозний диспансер) описати важко … Ємно підходитьтабличка на одне з дверей садиби -
Далі фото Олександри Ш.< /b> , на яких вся велич та розрухацього місця…
Загальний вигляд *Білого Лебедя*
Композицію парку Кеніга створив ландшафтний архітектор ГеоргКуфальдт. Під його керівництвом було висаджено близько 150 видівекзотичних для цієї місцевості рослин.
Оглянувши замок, побродивши по алеях, випивши гарячого чаю іпрочитавши легенду ми вирушили додому. Неодмінно вирішилиповернутись сюди взимку ... Раду обов'язково відвідати це місце. Іяк не сумно це говорити, побачити на власні очі... Поки що є на щоподивитися. Всім Добра!
13 літрів олії, ЧАСТИНА 1
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.