Ну, нарешті)

Машинка шукалась в хорошому стані, але і за нормальні гроші.
Вибір впав на місто Рівне.
Там у нас було два варіанти — біла і чорна.
З самого ранку, точніше в 2 години ночі ми уже були на ж\д вокзаліі чекали ранку, коли до нас мала під'їхати "біла".

Наші вокзали найсуровіші вокзали — спати на цих кріслах нереально, а щоб зарядити телефон — необхідно стрибати як баскетболіст.

Дочекалися 7 ранку — проїхались на першій — і відчуття ужепідказало — це вона.
Але ще була чорна, яка трішки дешевша і хотілося перевірити її, зробити контрольний вистріл.

А з чорною друга історія — приїжаємо на СТО (цікаве місце длястоянки машини), хазяїн ще щось там крутив хв 10, потім дав завести— як почули звук двигуна одразу відпало бажання, навіть хоч там ітитанові диски, люк, електропідйомники — але все ж таки проїхались.Постукували гранати та і інших куча недоліків.
Зібрались і поїхали забрати білу.

Дочекались хазяїна доки з роботи відпустили, все оформили і погналина Київ.

Дорога з Рівного на Київ — ну просто мрія — жодної ями незустріли (доки не заїхали в Житомир перекусити).

В дорозі визначили, що тормоза тут нікудишні, одразу блокуєтьсяпереднє ліве, але це на наступний день було поправлено=)

Перед заїздом додому заїхили на мийку помити двигун — щоб буловидно чи десь звідкись щось тече.

Після мийки двигун по-іншому почав звучати — десь залили водою…

Ну що ж — проїхала 340 км спокійно — їде тихенько — шепче))))

Що було зроблено наступного дня — прокачані тормоза і перевірені —тепер це можна називати тормозами)
Здивував нас дуже болт закручений замість шлангочки — ліве заднєколесо взагалі не тормозить. Треба знімати повністю трубку, міряти, купити і гнути самому.
Необхідно ще змінити з'єднання механізму переключення передач, бопершу важко включити із-за нього — роздовбалась та штука, а от самакоробка в хорошому стані.

Поки все, слідкуйте за наступними оновленнями.