<
Моя стаття заснована на п'ятирічному (тоді) щільному вивченніісторії ГАЗ-13 "чайка", особистому архіві, спілкуванні з історикамита співробітниками автомобільних музеїв Москви, Нижнього Новгорода, Риги, водіями часів СРСР тощо.
У майбутньому, в бортовому журналі, ширше і розгорнуто (зфотографіями) пройдуся абзацами цієї оглядової статті.
Приємного читання :) Велике спасибі за коментарі, доповнення тапитання.
****************** *************
Початок 50-х років у світовому автомобільному дизайні характерночисленними дослідами та сплеском нових стилістичних рішень. Наставчас, коли люди оговталися від війни і з'явилися нові надії тапрагнення. Дизайнери надихалися перспективами, що відкриваються, заводи виходили на нові потужності, споживачі хотіли чогось нового.Це сильно відбивалося в автомобільній моді того часу — експериментиз формою, матеріалом, технологіями. (це стосується заводу ГАЗ, проЗІЛ-ЗІС аналогічна історія) новим більш сучасним автомобілем, якийбув би в дусі тодішньої західної автомобільної моди і відповідавсучасним технічним рішенням. Хоча "зІМ" і випускався лише кількароків, але він помітно відставав технічно і був уже застарілим задизайном порівняно з американськими побратимами. Та й керівникирізного рангу хотіли їздити на машинах, які б не поступалисяконкурентам за залізною завісою і були помітно вищими за клас, ніжГАЗ-21 "волга" та ГАЗ-12 "зІМ".
< p align="justify"> Першим досвідом у другій половині 1955року став автомобіль ГАЗ-12 "чайка", який був зроблений на базі "зІМу" і зовні дуже схожий на нього (так, саме 12 "чайка").
< /p>
Наталія Колесникова (директор музею історії ГорьковськогоАвтозаводу) розповідала, що якось на одній з екскурсій запиталиЛебедєва:
— А чому автомобіль назвали "чайка"?
на що Лебедєв відповів:
— Рішення так назвати автомобіль народилося дуже швидко, майбутнійавтомобіль повинен був стати класом вищим, що досі випускалися назаводі, тому, якщо є Волга, то над нею повинна парити Чайка. Часпаралельно ЗІЛ розпочав заміну морально, технічно та естетичнозастарілого ЗІС-110. Було виготовлено два дослідні зразки ЗІЛ-111 "москва", які відрізнялися зовні накапотними прикрасами тастилістичним оформленням боковин кузова. Автомобіль хоч і бувзовсім відмінним від ЗІС-110, але не був у струмені модних на тойчас дизайнерських автомобільних течій на заході. Через якийсь час (приблизно в кінці 1955 - початку 1956) НАМИ були куплені 2американських автомобіля Паккард Патрішн і Паккард Каріббеан. Цебули сучасні американські автомобілі та конструктори ГАЗу та ЗІЛуспільно з НАМИ взялися за вивчення цих зразків. Мабуть сильнезахоплення вивченням саме цих машин спричинило велику подібністьвипущених пізніше ЗІЛ-111 і ГАЗ-13 "чайка" з Паккардами. Натурнихмакетів Чайки (принаймні саме стільки задокументованофотографічно), над якими працювали Дуарте та Лебедєв. Ці два макетипомітно відрізнялися за дизайном від наступних досвідчених зразків.рамкою лобового скла, задніми ліхтарями, передніми підфарниками), ай моторами (об'єм 4, 9 проти 5, 5). Водночас вони були представленіна закритій виставці у НАМІ. Було обрано один досвідчений зразок ірозпочато їхнє дрібносерійне виробництво для випробувальногопробігу. Судячи з номерів автомобілів з випробувань, буловиготовлено не менше 9 автомобілів. Вони відрізнялися зовні — всімали комбіноване двокольорове забарвлення в різних поєднаннях.Протяжність випробувального пробігу склала приблизно 21 000 кмдорогами Росії, України та горами Кавказу. Машини мали позолоченіграти (судячи з кольорових фотографій) та накапотну прикрасу увигляді стилізованого птаха чайки. У січні 1958 рокуекспериментальний зразок "е-2" бірюзово-молочного забарвлення ізпозолоченими ґратами та позолоченими літерами ЧАЙКА на капоті буловідправлено на Всесвітню виставку ЕКСПО-58 до Брюсселя, якапроходила з квітня до жовтня. Офіційно ГАЗ-13 "чайка" сталивиходити з воріт автозаводу 16 січня 1959 року, але ще восени 1958на стапелях. Стояли перші Чайки чорного та двоколірного забарвленняодночасно. Перші машини відрізнялися від масової наступної серіїрозташуванням напису Чайка на задній частині машини, додатковоюконтрольною лампою на торпедо, і ще кількома моментами. У наступнікілька років ГАЗ-13 Чайка возили на різні міжнародні автомобільніта промислові виставки - Брно, Будапешт, Женева, Нью-Йорк, Лейпцигі навіть Мехіко. У Нью-Йорку на виставці в 1959 році булапредставлена однобарвна Чайка (швидше за все чорна), але зхарактерним салоном від двоколірної Чайки (з "шаховою" фактуроювізерунка яскраво-червоної тканини оббивки). Протягом кількох роківдвоколірна бордово-бежева Чайка експонувалася на ВСХВ (нині ВДНГ) упавільйоні Машинобудування. У 1961 році на Горьківському автозаводіна базі ГАЗ-13 було виготовлено варіант із кузовом кабріолетГАЗ-13Б. Поряд із кабріолетом ГАЗ-13Б випускалася модифікаціяГАЗ-13А - кузов лімузин (з перегородкою в салоні). На даний моментвідомо близько 10 кабріолетів, що збереглися, і один лімузин зперегородкою. До початку 60-х років американська мода зазнала зміні, здавалося б зовсім недавно випущена Чайка, почала старітиестетично. Не варто забувати, що американські аналоги булипривезені до НАМ до Москви вже далекого 1955.
І ось у 1961 році була зроблена спроба рестайлінгу ГАЗ-13. Судячи звідомої фотографії, зміни торкнулися передка — з'явиласячотирифарна система освітлення і грати видозмінилися на смугову, передній бампер також змінився. Передня частина набула більшсучасних обрисів, але при цьому боковини кузова залишилися беззмін. Принаймні було збудовано один ходовий зразок. Але в серію цізміни не пішли і Чайка в колишньому дизайні випускалася в кількості150 штук на рік до закінчення виробництва в 1981 році. Всього буловиготовлено приблизно 3179 автомобілів. Мені вдалося викупити зодного нью-йоркського автомобільного музею оригінал фотографіїчотириокої Чайки, на якій є такий англійською (перекладмій):10/15/1961 Москва:показаний тут автомобіль 10/14 це новийпасажирський автомобіль Чайка. Автомобіль одна з двохмодернізованих версій радянської Волги та Чайки, які Горьківськийзавод виробив цього року. Напевно мається на увазі задній міст (прим. Моє) і кількість передач підвищена до 4. Новий автомобіль, подарунок заводу до 22-го З'їзду Комуністичної Партії, якийрозпочнеться 10/17 ."
Фотографій цієї Чайки ззаду досі не знайдено.
Чому ця модернізація не пішла у серію не відомо (поки що). Алекажуть, що саме через те, що інформація про модернізацію ранішез'явилася в західній пресі, ніж у радянській, цей проектзаморозили. Року.
У 1962 році базова модифікація ГАЗ-13 оновилася технічно і зовні.Із помітних технічних та зовнішніх змін — з'явився новий карбюраторК-114 замість К-113, новий приймач із додатковим регуляторомгучності у лівому підлокітнику заднього дивана, нові колісні дискиз іншими ковпаками. Змінився матеріал оббивки салону на "шинельний"сіро-зелений колір. . Воно мало свій власний дизайн – форму таніжку. До цього із дзеркал було лише салонне заднього виду.Наприкінці 70-х років, коли вже паралельно розпочався випуск ГАЗ-14 "чайка", на 13-й моделі відбулися зміни по салону — з торпедозникла латунна сітка, натомість з'явилася оббивка "під дерево" іматеріали диванів та карт дверей замінили на велюр, якийзастосовувався в оформленні ГАЗ-14 — гірчичного кольору. Також вжестояв третій варіант радіоприймача - з короткохвильовим діапазономтранзисторний (зник трансформаторний блок з-під торпедо в правійчастині салону). Саме така, одна з останніх Чайок стоїть у музеїГорьківського Автозаводу. На базі седана ГАЗ-13 "чайка" іншимивиробниками та авторемонтними майстернями було випущено різнукількість переробок. Найвідоміша це модифікація ГАЗ-13С з кузовомуніверсал. Вона випускалася заводі РАФ. Точна кількість випущенихуніверсалів не відома, в офіційних джерелах пишуть про кількість 20штук. На даний момент відомо близько 12 універсалів, що збереглися, в різному стані. Універсали комплектувалися носилками, у них булаперегородка за сидінням водія, ліві задні двері були кришкоюзапасного колеса, дах складався з трьох частин, задні ресори булипосилені двома додатковими листами, салонний ліхтар мав круглуформу. Практично всі універсали, в силу специфічного використаннята ручного складання, мали між собою відмінності. . На них бувзрізаний дах за сидінням водія і там же обладнаний майданчик підкінотехніку, додатковий майданчик був обладнаний в передній частиніперед бампером. Дві такі машини експлуатувалися на Мосфільмі.Відомо про ще кілька напівфаетонів, де передня частина даху (надпершим рядом сидінь) була жорсткою, а задня мала кабріолетний верхпри збережених дверях від стандартного седана. Мабуть, це буливаріанти кінознімальних машин. Одна з таких була виготовлена уЧернігівському АТП. Кілька машин були переобладнані на парадніфаетони — вони мали кілька модифікацій. Так, у НДР парадний фаетонмав високостоящий поручень по колу салону. У СРСР, на кількохпарадних фаетонах, поручень був присутній лише на спинці передньогодивана. На всіх модифікаціях були відсутні страпонтени (двавідкидні сидіння середнього ряду). Популярною переробкою в 60-хроках був так званий "вівцебик". Чиновники, яким за рангом потрібнобуло їздити на застарілому ЗІМі, а хотілося на сучасній Чайці, споруджували на виробничих базах військових відомств якийсь гібридЧайки та ЗІМу — передня та задня частина від ЗІМу, а середина ізсалоном від Чайки. На даний момент є непідтверджені дані про одинтакий екземпляр, що зберігся.
Своєрідною переробкою (а точніше прообразом) можна назвати першийходовий екземпляр ГАЗ-14 "чайка" в 1974 році, який базувався нарамі та агрегатах 13-ої моделі.
< /p>
Великі комфортабельні Чайки використовувалися в міністерствах тапосольствах різних країн, як за кордоном так і в СРСР. Вониобслуговували посольства СРСР в Англії, НДР, США (принаймні в СШАна даний момент відомо про два седани та один кабріолет). Також наЧайках їздили міністри "другого" рівня, тим яким по рангу неналежало старші за класом автомобілі ЗІЛ-111. Активно Чайки седаниі кабріолети використовувалися на парадах зустрічах відомих діячіві героїв, як основної машини так і машини супроводу. Різновидиседана ГАЗ-13 "чайка". Відомо про дві модифікації седана відмінноговід заводської версії - машина зв'язку та супроводу (відрізняласядодатковою антеною на даху та обладнанням спецзв'язку типу "роса", встановленому в багажнику на спеціальних кронштейнах), імашина-штовхач (у кортежі супроводу йшла попереду колони передок, призначалася в екстреному випадку з ходу зіштовхувати можливімашини на шляху). За другою модифікацією не підтвердженадокументально інформація.
Аварії. Відомо два офіційні випадки попадання Чайки в ДТП за часівСРСР. Обидва трапилися у 70-х роках. Обидві ДТП закінчилисясмертельними наслідками. В одній загинув Мошеров, в іншій один ізміністрів НДР. За неперевіреними мною даними також у Болгарії булааварія, в якій у Чайці загинув один із болгарських міністрів.
У наш час Чайки, що залишилися в різному стані, активновикористовуються весільними підприємцями. Ці Чайки, як правило, удуже переробленому та далекому від оригінального стані. НечисленніЧайки в оригінальному стані (як седани, так і інші модифікації)можна побачити в деяких автомобільних музеях і руках не багатьохприватних колекціонерів СНД, Прибалтики, США, Англії, Чехії таінших країн.
(с) Koka13
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.