Продовжу свою розповідь про купівлю своєї тавруши.
Після прощання з ріднею ми десь о 11:30 виїхали з двору і попереду нас чекали 300 +/- км і попутні пригоди. А їх (пригод) не довелося довго чекати. Ще в селі коли побачив велику вибоїну на дорозі хотів пригальмувати, але зрозумів, що педаль без будь-якого опору падала і навіть кілька качків поспіль не давали жодного результату і тут в салоні авто почулись невдоволення в мою адресу "чому я їду не акуратно" і після того як я сказав, що в нас взагалі відсутні гальма, в моїх попутчиків пропав дар мови))). В мене звичайно є досвід їзди і без гальм і без щеплення, але таку відстань без гальм я ще не долав, але вибір в мене був не великий. Проїхавши ще кілкасот метрів я почув неприємне гупання ззаду зліва, довелось зупинитись і дотягнути гайки заднього лівого колеса. Я наївно подумав, що пригоди вже закінчились, але як показала практика це був лише початок. Від'їхавши від села на 11км моя таврушка чомусь перестала реагувати на педаль акселератора, двигун просто працював на холостих, я спочатку подумав що злетів тросик з ролика, бо перед тим бачив, що він розтріпаний і послаблений. Але мої сподівання були марні, тросик був на місті. Варіантів не залишилось довелось брати в руки
інструменти і тут в мене відбулось дебютне знайомство з solex. І коли я зняв верхню кришку зрозумів в чому проблема, в поплавковій камері я побачив жах, якби там замість бензину була вода то там би точно проросли камиші і осока. Стільки грязі в карбах я ще ніколи не бачив, уявляю чим її заправляли до цього. Довелось вичищати цю всю гидоту, викручувати всі жиклери і продувати всі канали і жиклери. Вся процедура вкрала в мене близько години дорогоціного часу, а дорогоціного, бо вже було за 13год і темніти починає біля 17:00 а в мене з світла лише ліва фара і лише дальнє. Коли камасутра з карбом закінчилась ми поїхали далі і проїхавши ше десь 30км доїхали до перехресття доріг з постом ДАІ і поки я гальмував двигуном провтикав знак "напрямок руху по смугах" через це на свою смугу переїжджав вже через суцільну лінію, що не залишилось без уваги гайових. І тільки я переїхав перехрестя побачив перед собою жезл. Благо гайовий не помітив, що я зупинив авто вимкнувши запалення на передачі. Зазвичай я при розмові з гайовими веду себе хамовито і ніколи з авто не виходжу, але тут був не той випадок, було явне порушення і на посту куча відеокамер і саме головне я втрачав дорогоціний час.
Вся розмова затягнулась десь на пів години, вони мені розповідали про ПДР і протокол, а їм розповідав, що знаю Тараса Шевченка в молодості, довелось їм залишити один портрет письменика. Поки вони розглядали портрет ми поїхали далі. Наступні 100км пройшли без особливих пригод, доки перед мною не вклинилась якась машина з причепом, я вибрав безпечну ділянку і здійснив обгін після чого в салоні відчувся запах горілого і тут моя дружина попросила зробити зупинку на що я погодився, бо хотів дізнатись причину запаху горілого. Ми зупинились, поки дружина побігла в кущі я відкрив капот і тут в мене пропав дар мови. З карба ніби з гейзера лився бензин на випускний колектор я не знав за що хапатись. Дякувати Богу нічого страшного не сталось, а в моїй голові промайнула думка про те як я перший раз розбирав карб і положив його верхню частину поплавками вниз чим їх і підігнув. Ще забув описати, що відпочатку датчик рівня палива зовсім не працював, тому на заправці я відлив 4л в каністру (щоб був запас), а 20л в бак. Тому при розуміні того, що я поливав дорогу бензином ще раз зрозумів, що рішення було правильне. Довелось знову розбирати карб і на око виставляти рівень в поплавковій камері.
Ця процедура вкрала ще близько 40хв і ми вирушили далі і проїхавши ще десь 40км таврушка захлохла, що свідчило про сухий бак. І тут нас чекала ще одна неприємність, бензонасос закачувати бензин в ручному режимі відмовився (спочатку думав, що все через положення розподільчого валу) але провертання КВ нічого не змінило. Благо бензин з каністри вилили не весь і тут довелось виходити з ситуації тим, що заливали прямо в карб і закачували поки не вигорить бензин з каменри. Ця камасутра вкрала ще 40хв, але ми знову їхали і довелось дозаправлятись. І коли додому залишалось ще близько 100км на вулиці геть потемніло і почав накрапати дощик. Тоді то мені згадався вислів "видимість нульова їду по приладах" бо я бачив приблизні краї проїзджої частини і зустрічний транспорт який до того ж блиманям просив мене переключитись на ближній якого в мене не було. Доки доїхали додому я був весь мокрий від напруги і хвилювання. Близько 19:00 тавруша заїхала на своє нове подвір'я. Я з батьой махнули по стаканчику щоб обмити покупку і зняти стрес і я пішов спати, бо на другий день зранку на роботу. В слідуючому бортовику опишу про результати домашньої ревізії авто.

KlimDSOбув 2 роки тому
35








Коментарі(6)
Makson110був 1 рік тому
Дніпро, Дніпропетровська область
це гірше гугл перекладача, але я подужав.
Timonischeбув 2 роки тому
Їжджу на Nissan Terrano Жовтий Малюк
Київ, Київська область
Цікаве оповідання, свою таврюху купив теж у жалюгідному стані. Але стільки пригод, як у вас не було)