День покупки Ч2.

Продовжу свою розповідь про купівлю своєї тавруши.
Після прощання з ріднею ми десь о 11:30 виїхали з двору і попередунас чекали 300 +/- км і попутні пригоди. А їх (пригод) не довелосядовго чекати. Ще в селі коли побачив велику вибоїну на дорозі хотівпригальмувати, але зрозумів, що педаль без будь-якого опору падалаі навіть кілька качків поспіль не давали жодного результату і тут всалоні авто почулись невдоволення в мою адресу "чому я їду неакуратно" і після того як я сказав, що в нас взагалі відсутнігальма, в моїх попутчиків пропав дар мови))). В мене звичайно єдосвід їзди і без гальм і без щеплення, але таку відстань без гальмя ще не долав, але вибір в мене був не великий. Проїхавши щекілкасот метрів я почув неприємне гупання ззаду зліва, довелосьзупинитись і дотягнути гайки заднього лівого колеса. Я наївноподумав, що пригоди вже закінчились, але як показала практика цебув лише початок. Від'їхавши від села на 11км моя таврушка чомусьперестала реагувати на педаль акселератора, двигун просто працювавна холостих, я спочатку подумав що злетів тросик з ролика, бо передтим бачив, що він розтріпаний і послаблений. Але мої сподіваннябули марні, тросик був на місті. Варіантів не залишилось довелосьбрати в руки
інструменти і тут в мене відбулось дебютне знайомство з solex. Іколи я зняв верхню кришку зрозумів в чому проблема, в поплавковійкамері я побачив жах, якби там замість бензину була вода то там биточно проросли камиші і осока. Стільки грязі в карбах я ще ніколине бачив, уявляю чим її заправляли до цього. Довелось вичищати цювсю гидоту, викручувати всі жиклери і продувати всі канали іжиклери. Вся процедура вкрала в мене близько години дорогоціногочасу, а дорогоціного, бо вже було за 13год і темніти починає біля17:00 а в мене з світла лише ліва фара і лише дальнє. Коликамасутра з карбом закінчилась ми поїхали далі і проїхавши ше десь30км доїхали до перехресття доріг з постом ДАІ і поки я гальмувавдвигуном провтикав знак "напрямок руху по смугах" через це на своюсмугу переїжджав вже через суцільну лінію, що не залишилось безуваги гайових. І тільки я переїхав перехрестя побачив перед собоюжезл. Благо гайовий не помітив, що я зупинив авто вимкнувшизапалення на передачі. Зазвичай я при розмові з гайовими веду себехамовито і ніколи з авто не виходжу, але тут був не той випадок, було явне порушення і на посту куча відеокамер і саме головне явтрачав дорогоціний час.
Вся розмова затягнулась десь на пів години, вони мені розповідалипро ПДР і протокол, а їм розповідав, що знаю Тараса Шевченка вмолодості, довелось їм залишити один портрет письменика. Поки вонирозглядали портрет ми поїхали далі. Наступні 100км пройшли безособливих пригод, доки перед мною не вклинилась якась машина зпричепом, я вибрав безпечну ділянку і здійснив обгін після чого всалоні відчувся запах горілого і тут моя дружина попросила зробитизупинку на що я погодився, бо хотів дізнатись причину запахугорілого. Ми зупинились, поки дружина побігла в кущі я відкривкапот і тут в мене пропав дар мови. З карба ніби з гейзера ливсябензин на випускний колектор я не знав за що хапатись. ДякуватиБогу нічого страшного не сталось, а в моїй голові промайнула думкапро те як я перший раз розбирав карб і положив його верхню частинупоплавками вниз чим їх і підігнув. Ще забув описати, що відпочаткудатчик рівня палива зовсім не працював, тому на заправці я відлив4л в каністру (щоб був запас), а 20л в бак. Тому при розуміні того, що я поливав дорогу бензином ще раз зрозумів, що рішення булоправильне. Довелось знову розбирати карб і на око виставляти рівеньв поплавковій камері.
Ця процедура вкрала ще близько 40хв і ми вирушили далі і проїхавшище десь 40км таврушка захлохла, що свідчило про сухий бак. І тутнас чекала ще одна неприємність, бензонасос закачувати бензин вручному режимі відмовився (спочатку думав, що все через положеннярозподільчого валу) але провертання КВ нічого не змінило. Благобензин з каністри вилили не весь і тут довелось виходити з ситуаціїтим, що заливали прямо в карб і закачували поки не вигорить бензинз каменри. Ця камасутра вкрала ще 40хв, але ми знову їхали ідовелось дозаправлятись. І коли додому залишалось ще близько 100кмна вулиці геть потемніло і почав накрапати дощик. Тоді то менізгадався вислів "видимість нульова їду по приладах" бо я бачивприблизні краї проїзджої частини і зустрічний транспорт який дотого ж блиманям просив мене переключитись на ближній якого в менене було. Доки доїхали додому я був весь мокрий від напруги іхвилювання. Близько 19:00 тавруша заїхала на своє нове подвір'я. Яз батьой махнули по стаканчику щоб обмити покупку і зняти стрес і япішов спати, бо на другий день зранку на роботу. В слідуючомубортовику опишу про результати домашньої ревізії авто.