Ну якось так виходить, що я колись готуюся відпочити — вибираюнайоптимальніший варіант для нашої родини. А оскільки віноптимальний і збігається з поточними побажаннями — можна з'їздити ікілька разів!
/>
Плануючи чергові різдвяні канікули і згадуючи минулорічні —вирішили не вигадувати і їхати туди ж, тим більше залишиласяпарочка місць куди можна було б з'їздити…
Готель той самий, місце те саме… Забронювали наприкінці вересня іпочали чекати… і ось з початку грудня починаються снігопади і досередини грудня вже перекривають на кілька днів центральніавтомобільні артерії, дрібні взагалі повністю засипані снігом іпроїхати може лише серйозна техніка… До певного часу я тішив себедумкою, що в мене ланцюги в багажнику - і мені не страшні такіснігопади - але, що робити коли дорога перекрита ... Втім, з числа20 все пішло на спад - і сніг А припинилися і почистили трохи - априїхали ми туди взагалі навесні! торішню зиму — коли на НГнавалило снігу — ми оптимістично вирішили чекати на це Чудо, тимчасом з'їздивши на заплановані екскурсії…
Першу вилазку вирішили зробити недалеко, пам'ятали з минулого разупокажчик «4 дерев'яні церкви» на роздоріжжі в с. .Торунь післяперевалу.
Та вже дороги там немає як такої, зате пересуваючись зі швидкістю10км/ч, забортній температурі +7, сонце – насолоджувалися красою.Загалом, їхали-їхали, за однією та другою церквами потрібно буловзагалі згортати у гори – відмовити, решта була прямо у с. Присліп— вирішили запитати у місцевої бабусі… вона «легко-зрозумілою»мовою нам пояснила, що ще кілометрів зо три і буде щастя… назапитання дорога там буде, відповідь:«так, файна! як тут! )))»втрачати нічого – поїхали… знайшли. Види і сама церква віддячилинам…
Село знаходиться в приголомшливому місці між двома хребтами (смерековим поясом і полонинським), та ще й з багатою історією, все-таки згадки з 1392
після приїзду прочитали – це велика церква Миколи Чудотворця, зібрана із кучерявих брусів і є одним із барокових шедевромВерховини (1797 рік)!
Двоякі відчуття після 15-ти кілометрового бездоріжжя! )))
Бо з усіх боків обіцяли снігопади, ми вирішили змотатися всироварню в Нижньому Селищі і заїхати в центр лозоплетіння Ізу…
У сироварні було дуже цікаво подивитися повний цикл виготовленнясиру, все це скуштувати і запастися заразом на свята. Іза – невставила, ну не любителі ми такого (та й найближчі родичі, якібагато років оздоровлюються в Карпатах, завалили всю сім'юподібними презентами)))
Також відвідали скансен "старе Село" у Колочаві – чудовий музей підпросто неба та з позицією номер один нашого молодшого мандрівника –музей вузькоколійки! )))
Далі наші очікування виправдалися і снігу навалило багато! Дужебагато!
Тому далі весь час каталися на санчатах… ))
Зворотний шлях у нас почався натягуванням ланцюгів — дуже багатоснігу було — і всі гори (близько 50км) ми проїхали на ланцюгах! Повинен помітити - приголомшливе відчуття входити в поворот близько50км/ч, коли начебто збираєшся зірватися в замет - давиш газ - авоно вгризається ланцюгами і не дає піти з траєкторії! Клас!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.