Раніше, я її не помічав,
Не до неї мені раніше було!
Потому тихенько її зняв,
< Як разом міг, я припуститися помилки
І поклавши, її я на обшивку ...
/>
Приклеїв я її, і поклав
Не розумію, як я раніше жив!
І ось тепер, вона моя навіки,
Вона прекрасна і кохана мною,
Не знаю, що там скажуть люди
Але я від щастя сам не свій!
Себе я піднімаю настрій,
Вона тепер у красі, її не впізнаю!
тебе класти не буду
Ні книги, ні папери і будь-яку лобуду!
А допомагав ЇЇ клеїти, мій товариш Slav-Art!
Коментарі20
Прострочено ромбом класно!
Спасибі, Іване!)))Сам стирчу!)))
ІЗАШШШНИЙ!
Це як?
Ну тепер то ти точно вже її всю засинячив! Ігорьок ти моньячина в хорошому сенсі цього слова!
Дякую, Дружище!)))Але ще не кінець!)))
БАЧ ти! Блін! Який рукостий Пушкін! Красавела!
Я просто симпатичний!)))
Молодець, чудовий вірш.
Дякую!)))
поет ! синій гарний!) мені сподобалося !
Синій поет!)))Спасибі, Серж!)))
хах) звертайся )
Зрозумів! Втерся!)))
Таланливо, у всіх аспектах, молодець)))
Привіт, Дімарик!)))Спасибі!)))
Клас! Ода задній полиці - креативненько!
А че? Інші че і ніщо)))
позитивний ти чувак, радий я)
Дякую, Едіку!)))