Ч.14 Не хочу додому! І знову Київ.

Попередній записhttps://megadriver.org/p702837-c13-kamianec-podilskii

Було вирішено продовжити нашу подорож ще на добу. Діти мені завждивиносили мозок, що хочуть до Києва, я то там буваю по роботічастенько, от і допиталися.Здзвонившись по дорозі замовив двохкімнатну квартиру з повним фаршем на бульварі Лесі Українки (біляВітрила, мого головного офісу) всього за 400 грн. Неприємниймомент, десь під Вінницею, повертаючи у бік Бердичева був зупиненийспівробітниками ДАІ, немає ДАЙ Документи дав без запитань, чекаючишвидкої перевірки та подальшого «щасливого шляху», але не тут-тобуло. Кажу, що саме? .. Каже, що звернув на ліво не з крайньої лівоїсмуги, я у відповідь так ні ми з крайньої повертали, та й знакаподілу руху по смугах там немає, дорожньої розмітки вказує з якоїсмуги завертати, теж ні. В автомобіль для з'ясування обставин, явідмовився.Мені сказали що зараз вивернуть всю машину, я розлютивсявстав з машини відкрив забитий наглухо багажник і запропонувавтягнути сюди двох понятих для складання протоколу обшуку, кажу якщоя порушив, складайте протокол, який я оскаржитиму, йти ні куди незбираюся. Прізвище його прапорщик Білий. Після відмови йти вмашину, сказав що ви мовляв знаєте яка ситуація в країні? Просто умене жорстка позиція з цього, якщо я порушив, доведи, давати грошія в будь-якому. У разі на руки не збирався і тим більше я вважаю, що не порушував ПДР. Він вирушив із моїми документами складатипротокол, а дружина пішла фотографувати місце, де повертали.
Місце з якого я повертав
Піст ДПС. Погулявши хвилин 15 до нас підійшов майор з цим … Білим (не хочу обзиватися) прапорщиком, протокол уже був складений, включені якісь зрозумілі, яких дома складання був, у поясненні янаписав, що згоден із зазначеним порушенням тощо. Протокол іпостанову мені віддали із фразою:судиться вам зі мною буде набагатодорожче. На що відповів, що судиться з ним як із фіз.Особою я незбираюся, а державі, не прапорщику Білому, якщо доведе правоту, явіддам усі 255 грн без розмов. При цьому додав, ласкаво просимо досуду міста Верхньодніпровська. Швидше за все я дійсно з'їхав не зкрайньої лівої, а з тієї, що за нею смуги, але ні вказівників, нізнака я не бачив, при цьому розділювальна лінія на моїй смузі булаприсутня, я так розумію це для великогабаритного транспорту, дозволено поворот з цієї смуги. Прикро те, що в нас ДАІ побудованоне на допомогу автомобілісту, а навпаки на те, щоб забрати собіготівку, що стоїть вище. Пішли всі на …, треба починати із самихсебе, а вже потім лізти до Європи. Навіть у Румунії та Болгарії всідорожні знаки видно, дорожня розмітка пряма як для першокласників, знапрямками куди повертати, немає слів.
Ну та гаразд, це був єдиний мінус за всю поїздку, 17.10.2014 будедруге засідання, в суді, подивимося. На першому я пояснив всюситуацію. Прапорщик Білий не приїхав, відеодокази ніякі ненадіслано. Завтра засідання, а я, на жаль, у відрядженні вКиєві.
Об'їхавши Житомир вискочили на одну з побудованих трас до Євро 2012яка була дивовижною і довела прямий до Києва.
Техніка на АТО
Київ встиг проскочити до 18-00, коли починає все стояти. Машинупоставив біля готелю Русь на платній стоянці, де постійнозупиняюся, будучи в Києві. До квартири пройти було не далеко, кидати біля під'їзду не наважився, хоча багато машин стояло. .
Прийнявши душ і трохи перекусивши, ми вирушили на Хрещатик, показати дітям, слава богу він уже був прибраний від наметів, небуло смогу вони і пилу, яким він був насичений буквально парумісяців тому. Будинок профспілок, що згорів, закрили банером, загалом можна було пройтися з дітьми, показати центр столиці тасмуток країни де людей убивали.
Кобзар.

Не знаю як на дітей, але на мене після цих подій, коли там був, цімісця лише сум наводять. Хоча життя йде, не зупиняючись, требадивитися вперед, не забуваючи озиратися. До палацу президента непустили, хоча раніше там можна було вільно гуляти, навпроти єцікава будівля – будинок химер, побудована в готичному стилі зусякими мразями та тварюками. Увечері втомлені дороги, прогулянкими валилися з ніг. Вранці прокинувся близько 9-ї ранку, визирнув збалкона 10 поверху на бульвар Л.Українки, побачив величезну пробку, люди всі поспішали на роботу, видно був бізнес центр Парус, в якомузнаходиться головний офіс підприємства, де я працюю.

Леся Українка стоїть
Навіщо приємне почуття, ніби уроки прогулюєш, а тобі за це нічогоне буде. Оскільки на нас чекала ще одна екскурсія в Києві, мизібравшись вирушили на метро до монумента «Батьківщина Мати». Аоскільки люблю історію, особливо пов'язану з великою вітчизняноювійною, то не міг це згаяти. Та й синові показати бойову технікутих часів. До речі, там присутня і техніка з часів Афгана. Добре, що музей був не закритий, на мене і дітей велике враження справиловиставлені речі людей закатованих у концтаборах, щоденники солдатіву яких залишилися думки, страхи, переживання тих часів.Фотографувати там не став, бо смертю та болем просякнуто все. Є залпам'яті, в якому просто висять фотографії скрізь, а по центрустоїть стіл зі свічками та наповненими склянками. Згадаємо. Війнаце завжди страшно.
Ось і все, закінчилася наша подорож, дорога з Києва до рідного містаВерхньодніпровськ була мені знайома.
Природно у Градезьку купив чехонь до пива, у Кременчуці затарився усупермаркеті, бо на нас уже чекали рідні за накритим столом .Найбільше радів мій пес Вольт. (цю частину дописую зараз у рідномуКиєві, може переїхати сюди? ..)
Рідна область, рідний район та місто.

Всім дякую хто дочитав звіт до кінця . Подорожуйте, алеобов'язково повертайтеся додому живими та неушкодженими. Миру Вамусім!