Створюючи свій роман «Христина», Стівен Кінг явно зіграв напочуттях безлічі ентузіастів старих американських машин «зісторією»:Це незрозуміле для інших відчуття «своєї». Машини", колидивишся на купу ледь пересувається мотлоху, маніакальна завзятістьвсе-таки вдихнути в неї життя, почуття "єдиного цілого" іособливого стану духу, коли вона все-таки поїхала. Знайомо? Все цебуло.
Так, я теж намотував десятки кілометрів по місту та окружній безособливої мети. Характер.
Так, птах певним чином реагував на істоти протилежної статі.Нащастя, у машини характер виявився зовсім не злісний, а скорішекомпанейский і весело-іронічний зі стервоточинкою.
Навідріз відмовитися заводитися (привіт, авто-SOS! ) або мимоволізаблокувати двері з працюючим двигуном на стоянці, піти в безпечнезанесення «чим кагбе натякаючи» або для різноманітності відпуститигальмо стоянки, щоб перегріти колодки і нікуди не їхати - цепо-нашому :) Такі фокуси Принцеса відколювала, коли їй хтось неподобався (у більшості випадків це збігалося і з моєю оцінкою того, що відбувається :)).
Слід віддати належне – у дійсно критичних ситуаціях машина непідводила жодного разу.
Єдина панночка, до якої не було ревнощів – моя (тоді ще)майбутня дружина. Яка тепер досить активно допомагає відновлюватиФаєр.
Симпатія виявилася взаємною. Кадр з фільму "принцеса на бобах":
Коментарі2
Обважування, на жаль (або хто його знає) зазнає змін... Я не знайшов оригінальний trans-am-овський і замовив custom обважування від Extreme Dimensioins. Він залишає загальне відчуття стилю і фар-лужок, і при цьому зорово занижує машину в стрітрейсинг...
млинець, яка ж вона кльова, це самий мій улюблений обвіс і фари, один час в наскарі пэйс кар такий їздив, тільки білий!