Ч 3) Зомбковіце-Сльонську.

Завжди мріяв як притулюсь спиною до цих стін, заплющу очі іпопливуть чорно-білі картинки з бабиних оповідань. А я пам'ятаюкожне слово. Ось везуть у колясці коридором господаря замку, старого принца з роду Гогенцеллерів і поскрипує праве колесо, ось зкухні долинають аромати розносолів місцевих і дзвін посуду, осьфриці в нагуталінених до блиску чоботях, а ось і яблунька під якоюбабка жує якийсь сухар і згадує рідне село і братика, як він там? Аось у двір в'їжджає чорний лімузин і Охорона командує... Всім живим— обличчям на підлогу.Хто голову підняв відразу у витрату.А ось ітабір з полоненими поруч.За колючкою мумії незрозумілого роду істаті. Його за колючку.До нього метнулася якась тінь і своїмбеззубим ротом перетворила на тріски олій з яким би місцевавівчарка провозилася б з пів години.Ось підбігає фриц і з розгонубабку ногою, а полоненого з Вальтера в голову. Прямий у мордуфрицу. Shceise (лайно) - вимовляє фриц, витираючи з чола хусткою іпояснює бабці ... - Yude (єврей) - nicht Essen (не можна годувати)- вб'ю і тебе наступного разу. А так то німець не ображав. Порядокзалізний правда, але без діла не чіпали. Серед охорони замку бабцяказала багато вузькооких було. Вони їх казахами рахували. Я думаюце guys з Тибету були. Що вони за вакханалії там проводили струм їмвідомо. Але у фюрера і тут був притулок на кшталт Werwolf, виднополонені поруч його і будували. І невпокійні їхні душі досіблукають ночами в окрузі вже не турбуючи місцевих. До речі Breslauобороняли не гірше за Берліна і полегло тут наших Мама не горюй.Можу помилятися, але впав він наче пізніше Берліна. Звільнили бабусоюзники, там баба вперше побачила арапа (негра). Гнали їх міннимполем з гвинтівочками, а позаду американці тупотіли. А слідом інаші підтяглися злі та п'яні. На розграбування міста два дні.Перший, що попався на бабині очі, НАШ теж зрадів зустрічі і засунувїй носком брудного кирзача по животу, потяг за косу в найближчийкут. А там упоравшись поцікавився ... - Як же ти, в полоні те, целочку зберегла свою? Квартирували наші не довго і з п'яну спаливзамок рушили далі... 🎼 Ех дороги пил та туман Холода тривоги, тастеповий бур'ян... А бабка потупивши ще в містечку вирушила зрештою звільнених уже в наші табори. Ну, що ти зробиш. Такий часбув. Видно не можна інакше було.
Екскурсоводка полька водила мене і ще десяток різностатевих роззявпо замку перекладала їм мої розповіді і плакала. Тут уже язалишився з ночівлею. Благо з собою була 0, 7 рідненькою іпочастувавши ввечері польку я мало не вмовив її пустити мене вночів замок і написати на стіні… привіт вам німчура погана, відКатерини Іванівни Тітової з Кривого Рогу – у рот вам ноги! Знайтенаших!
Полька ледве переконала, що німців тут давно немає і якщо сам нехоч у місцевій каталажці відпочити, то давай спати вже. Гарні вонипольки. Точно як наші.— А де ж німці поблизу є? , — спитав я, відрубаючись. — так у Дрездені, тут не далеко, — відповіла вона.—Дрезден так у Дрезден. І заснув.