Два дні, два міста, дві машини, дві тисячі кілометрів.

Легко перетворити будь-яку справу на пригоду, особливо якщо справаприємна. А справа полягає в тому, що треба переглянути дві машини удвох різних містах за два дні, при цьому ще й проїхати дві тисячікілометрів.Успіх справи буде 100% якщо обидва авто сподобаються, бюрократичний процес оформлення не затягнеться, а дорога не принесенесподіванок.Провал справи буде якщо «авто №1» підведе. Київ, підбір попутника для спільного прямування в Дніпро до «авто № 1».> vkorniyenko - доброю усмішкою, автомобіль - привабливимблиском.Провівши 10 хвилин біля авто, кинулися в МРЕО напереоформлення.Бюрократія зайняла від сили півтори години, знову-таки дякую vkorniyenko За те, що все підготувавзаздалегідь.
З новою пропискою

Цікавих особистостей ми почали збирати прямий у МРЕВ:«Скількигрошей? ; Який рік? ; Як 40 років? ; Він що на автоматі? ; Він що змузею? »

Тепер рахувати кілометри він буде зі мною

Спочатку вирішив їхати назад, своїм ходом. Хоча на поїзді було бшвидше та простіше, але не хотілося позбавляти себе романтики тадуху авантюризму. Навіть якби щось сьорбнуло в дорозі, довезли б доКиєва, а там уже паровоз.
Дорога Дніпро – Київ не принесла жодних сюрпризів, зате додаладосвіду експлуатації LPG авто. Машина дісталася з повним баком газу (розкіш у наш час). Через 200 кілометрів шляху, заправлення газомта бензином під зав'язку. Почали їхати впереміш газ/бензин і понад100 км/год. Машина змінювалася на ходу, переставала смикатися, ставала більш чуйною на педаль акселератора. І при цьому котитисядорогою - просто кайф. Почуваєшся в гостях на дивані, часів СРСР.Але через кілька годин, спина та натиск пружини у п'ятій точці, нагадують про себе.
Всю дорогу до Києва, мене не залишало відчуття, що все цевідбувається не зі мною.

<
Вписується, як не крути. На наступний день, настав час огляду «авто№2», як донор. Дивитися авто №2, ми поїхали на авто №1, щовикликало велику радість власника «авто №2».
Фото «авто №2» були дуже райдужними, чого, на жаль, не скажеш проавто живою. Вирішили залишити його для когось іншого, власникначебто навіть не засмутився, а навпаки в його очах знову загорівсявогник. Знаю що зараз машину планують привести в тонус і вона покищо залишиться з минулим власником.
Вписується, як не крути.

Дорога Київ – Львів, теж не принесла жодних сюрпризів. Сумарно автопробігло 1200 км з Дніпра до Києва, за що йому велике спасибі.
PS спати на задньому ряду, під час поїздки, мега комфортно.
PSS скоро ми почнемо нове життя та наступні 40 років будуть негіршими.