Втратився на 3 день після покупки)

3 день за кермом єнота. Вирішили розвідати місце для шашликів невиїжджаючи за межі києва. Троєщини) приїхали, забрели ми в бік дезнаходитися яхтклуб, але перед ним згорнули направо (там багатогрунтових доріжок).Їхав за кермом єнотика увійшов у смак відчувшим'яку підвіску, машина плавала над ямками.Поки розвідувалимісцевість - заблукали, настав вечір, Я їхав по цих хитрих доріжкахпокладаючись тільки на інтуїцію.Окрім світла своїх фар - нічого небуло видно.І тут під моє далеке світло потрапляють лавочки вдалечіні. Там парк - це виїзд, цивілізація... Під'їхавши до парку, зрозумів, що він закинутий і всі виїзди закриті стаціонарнимидерев'яними шлакбаумами.Усі спроби об'їхати через лісок -закінчувалися невдачею... Минуло 20 хвилин, їду я цим парком, вмашині вже всі мовчать. І тут бачу хтось іде. Думаю треба спитатидорогу (це єдина людина якого зустріли протягом кількох годин) ...він направив нас прямо. А там у нетрях доріжки сходяться як променісонця і це все обведено двома кільцями, катався я там шукаючивиїзд, але щоразу натикався на шлакбаум. Дорога там була як длятракторів, величезні калюжі невідомої глибини через кожні півметра, побитий асфальт та вуські доріжки. І тут я згадую, що на свій айфонскачав гпс айгоу європпа і він працює без інтернету. Надії на ньогоне було. Але він бачив там всі ці доріжки і ще хвилин 20 водив тимпарком. Через деякий час я побачив паркан. Та асфальт. Але між мноюі ним знову був цей дерев'яний шлакбаум. Я вже опустив ніс і вийшовіз авто. Виглядаючи навколо помітив що місця біля шлагбауму доситьщо проїхав. Там було багато каміння та колод і оскільки компаніямоя була жіночою — ще хвилин 15 я під світлом фар прибирав усіпроблеми. Розставивши дівчат з 2 сторін вручивши в руки гілки якімогли подряпати авто, я почав намагатися виїхати через цю дірку.склавши дзеркала та купу нервів із зазором близько сантиметравдалося протиснутися між деревами. Відразу після цього я кричав ірадів, ніби вибрався з необіймого острова (відчуття були такі ж).За всім цим уважно спостерігав охоронець ресторанчика, чий парканбув передомним. Я підбіг до нього і запитав як виїхати, а він зподивом цікавився як я туди потрапив. Наскільки я зрозумів цей паркбув захищений від в'їзду автомобілів, а яким чином я потрапив донього — для мене досі залишається загадкою.