просто настільки пост

зробив останнє фото на згадку
під час навчання в школі, я щоліта, їхав до села до бабусі (впринципі як і більшість дітей), ТК як у місті влітку робити булонічого, коли були все молодші, то ганяли та й тюнінгуваливелосипеди, коли підросли, то хотілося мати мотоцикл, щоб їздити нарічку, та й так веселіше проводити час) у сільських пацанівпоголовно у всіх були іжи, мінські, сходи. Були у одиниць, і воницінувалися.У кого була Ява, той був еліта, ну і на Яву дівкизліталися, як метелики на світ)) купувати Іж і Мінськ як неособливо хотілося, хотілося Яву, але вибору в селі особливо не було.. Була в селі в одного пацана Ява, в той час найкраща, куплена вКраматорську, ідеальний стан, все працює, 12в, мрія ... Але він непродавав її. Через якийсь час чутки дійшли до мене, що він не протипродати, але ціна кусалася.У той час самий хід набирали мобільнітелефони.У того хлопця був відстійний якийсь, і я йому запропонувавобмін:мій телефон і доплата (на той момент у мене був Сіменс С75, крутий апарат) після пари днів роздумів він погодився. Радості небуло межі)) перший час я з неї не злазив у буквальному значенні, івдень і вночі катався. Як почалося навчання, то кожні вихідні їхавдо села, катався) скільки ж всього було з нею пов'язано, іприємного, і не дуже ... Але це було круто ... Так до чого це я:з2013 року я на ній не їздив та й взагалі забув про її існування.вона стояла у гаражі у сусідів. Як от у вихідні надійшов дзвінок, що її хочуть купити. Поїхали ми з братом у село, дістали її, відмили, вигляд вона звичайно свій втратила ... Поміняли свічки, зарядили акумулятор і вона завелася без проблем. Приїхав хлопець, іодразу купив її. Це був молодший брат мого друга. Я його пам'ятающе як йому було 7 років, я його катав не цій же Яві) зараз вінпідріс, вимахав більше за мене. Зізнався мені, що він хотів її ще зтих, дитячих часів) знаю, піст не в тему і нічим, але дивлячись нанеї, у пам'яті мимоволі виникають моменти з тих, найкращихчасів)