24.05.2012

Почну з того, що давно хотів написати в бортовик, але все невистачало часу... Багато чого було зроблено в машині з дняпублікації останнього запису, я як міг покращував машину, авона-мої навички водіння... Зі своїм москвичем я навчився не тількикерувати автомобілем (хто його знає, а може і Боїнгом), а й мінятимасло, чіпляти кардан за 4 хвилини, закривати будь-яку з чотирьохдверей, що відкрилися на ходу, визначати кількість бензину палицею, і виживати в самих екстремальних ситуаціях... Коли я купував цюмашину-була мета-навчитися нормально їздити, але поступово вонапереходила в щось більше, мені подобався Москвич все більше ібільше... Потім почали вилазити поломки, ціни на бензин злетіли донебес, настав час. Міняти масло і гуму, і в мене народиласядочка.Часу на машину абсолютно не вистачало, а вона його жадібновимагала, і я вирішив не дати їй пропасти.Сьогодні авто купили і ястав пішоходом... Дякую всім драйвівцям-москвичівникам за допомогу, яку я не раз отримував, без вас я багато не дізнався б і не зробив! Для себе я зробив висновок на все життя, Москвич – це Автомобіль! Іхоч його час минає, бережіть його і поважайте! А далі… далі будеавто, яке — поки не знаю, поки збираю гроші, і чекаю поки підростедочка, щоб був час, цілком схиляюся до 2141 року.