дуже старенький віршик)описала я себе в автошколі))

Сама бути за кермом завжди хотіла!
< Інструктор (сволота! ) був від злості білий…
Від страху за кермом спина потіла…
Та що спина, коли і кермо потіло!
А ось образа на чоловіків залишилася!
І виправдання цим хамам немає!
Ну і подумаєш, яка небагато —
Злегка затихнути на зелене світло…
І чим же я, скажіть, винна,
Коли зніяковіло тисну на гальма?
Вже кричить якийсь кекс патлатий:
"іпона мати! Чо встала тут, коза? !"
"та ти купи собі тролейбус, стерво! " —
Знову кричить якийсь ідіот... Ну, повернула ненароком ліворуч,
Позначаючи правий поворот…
А іноді, бувало, крили матом…
І кожен був знущатися радий!
Вчилася, пам'ятаю, паркуватися задом ...
Немало "поцілунків" пам'ятає зад ...
Чоловіча мова на шпильки багата,
Від них ліки - стійкий пофігізм!
Кражно "мавпою бути з гранатою"!
Кого вбити за цей афоризм? !
Але досвід, знамо, справа наживна.
Розсудить час, хто з нас мав рацію!
Тепер я за кермом їх багатьох стою!
Накуповували, гамадрили, прав!
По трасах, повз міста і села.
Натисну на газ — і хрін мене наздоженеш!
Іпоно мати!