ГАЛОПОМ ПО ЄВРОПІ

19.05.2012р., субота, дзвонить будильник на годиннику 5:00… Підйом, збори. О 7:00 їдемо трасою Е95 «Одеса-Київ», доїхали до Умані таповернули убік Вінниці і т. Д. До Львова Дорога начебто не погана, але як виявилося це тільки начебто... Приблизно за 150-200 км доЛьвова дорога закінчилася і почався напрям у вигляді пральної дошкиабо полігону для випробування ходової. До населеного пунктуІвано-Франкове (не плутати з Івано-Франківськом) який знаходитьсяза 50 км від кордону з Польщею і зупинилися на нічліг у готелі«Олімп» (по 200 грн. За номер на двох). К. Віза відкрита з20.05.2012р.
20.05.2012р. Рано вранці виїжджаємо у бік кордону.Перед кордоном, начитавшись порад «бувалих» заїжджаємо на мийку, перед нами двімашини, перша заїжджає на мийку, а друга (з міліцейськими номерами)стоїть і не рухається.Добре, думаю, водій просто вирішив нерухатися ближче.Загалом стоїмо чекаємо.Тут під'їжджає міліцейськаНива і стає перед нами. У результаті на мийці простояли більшегодини, як потім виявилося даремно - кордон деякі машини перетиналив такому жахливому вигляді, ніби повернулися з трофі-рейду.Український кордон перетинали 45 хвилин, Польський 10. І ось ми натериторії панства Польського (так написано у візі). Відразу замитним терміналом ведуться дорожні роботи, причому з нехилимрозмахом будують якусь мега розв'язку. Знаки обмеження 30-50км/год. Все огороджено світлоповертаючими стовпчиками зпроблисковими маяками помаранчевого кольору – Європа як ніяк. ЇдемоПольськими дорогами через села. У кожному селі пішохідний перехідзі світлодіодними знаками, що живляться від сонячних батарей, щостоять поряд на стовпі. Знак встановлений над дорогою, а не вчагарниках, над знаком моргаючий жовтий ліхтар для дод. Приверненняуваги. І в кожному селі фоторадар, але місцевих він чомусь ненапружує – швидкісного режиму не дотримуються. Мабуть вони щосьтаке знають. Через п'ять годин ми прибули до Кракова, до готелюDemel, по дорозі пообідавши на трасі у кафе. Готель не першоїсвіжості, але чистенько та затишно. Кількість зірок так і незрозуміли десь написано 4, десь 3 зірки. Оселившись у готелі ітрохи перепочивши вирушили до міста. Погуляли центром Кракова, помітили для себе екскурсії наступного дня.
21.05.2012р. Вирушаємо до центру Кракова на екскурсію. Знайшлипаркування біля замку «Вавель». Погуляли замком (вхід у сам замок –безкоштовний), відвідали музеї замку (вхід 3-4 злотих на людину), подивилися на околиці з вежі, зробивши фотки, вирушили на вихідчерез печеру дракона (у печеру треба йти в самому кінці) екскурсійзамком – тому що через неї виходиш біля підніжжя замку на берегрічки). Вийшовши з печери до залізного дракона, який періодичновикидає полум'я, до нас підійшла дівчина у кашкеті з якорем ізапропонувала прогулянку на катері річкою Вісла (вартість 15 злотихз особи). Покатавшись на катері річкою, вирушили на прогулянкуКраковом.
22.05.2012р. Виїжджаємо з Кракова у напрямку Німеччини автобаномА4. Автобан платний – 9 злотих за ділянку, оплата при в'їзді наавтобан. Коли ми проїжджали я нарахував 4 таких пункти зборугрошей, але працювало лише 2, ще 2 починали роботу з 1.06.2012р, про що говорили світлодіодні табло. Про те, що ми в'їхали доНімеччини, я зрозумів лише за знаками, які стали німецькою мовою.Їзда автобаном це окрема тема – коли їдеш 150 км/год, а тебеобганяють з такою швидкістю, що їли встигаєш розглянути якасьмашина і відчуття, що стоїш. Діставшись до друзів у місті Галле іповечерявши вирушили в піший огляд околиць. Недалеко від будинку, де ми зупинилися, протікає річка Саалі, в очі одразу впалакількість сміття в річці (покришки від авто, пластикові пляшкитощо) – східна германія все-таки.
<
23.05.2012р. Вирушаємо до Дрездену, а саме до дрезденської галереї.Трохи покрутившись біля галереї знаходимо паркінг (підземний) звільними місцями (про наявність місць попереджає знак паркування наякому пишеться - frei - вільно), при в'їзді в паркінг шлагбаум, натискаєш на кнопку і тобі вилазить картонний папірець (не дай божейого втратити - штраф ). Погуляли галереєю, яка частково наремонті, подивився на Сикстинську мадонну, але так і не зрозумів, що в ній такого особливого, мабуть, я зовсім далекий від мистецтва.Оглянули околиці, в очі кидаються старі будівлі чорного кольору, якнам пояснили через солоність води в річці, але вони виглядаютьвелично і красиво. Здивував оперний театр, дуже схожий на одеський.Прийшовши в паркінг, у мене відбулася перша проблема як виїхати.Справа в тому, що під'їхавши до шлагбауму і засунувши в нього цюкартонку (яку дали на в'їзді), він не відкрився, куди всунути йомугроші не зрозуміло, довкола нікого немає. Пішов шукати когосьпаркінгом і натрапив у середині на автомат (чому його не поставитибіля виїзду? ), в який і треба всунути цей папірець, потім вінпоказує скільки ви повинні. Особливість автомата в тому, щопотрібно в нього запхати строго ту суму, яку він показує і строготими номіналами, які він приймає, здачі він не дає і велику сумутеж не приймає. За кілька хвилин я знову на волі. Увечеріповернувшись до Галли, ми поїхали на дачу друзів, поїсти німецькихсосисок із пивом. Поняття дача у Німеччині від нашого, як кажуть вОдесі – дві великі різниці – це маленький будиночок (кам'яний) зоднією кімнатою, кухнею та туалетом, під'їхати прямо до будинку неможна. Якщо у тебе важкий або габаритний вантаж (наприклад, будівельні матеріали) потрібно йти брати ключі від хвіртки, істрого в певний час. Машину ставите на паркування – добре хочбезкоштовну. Екскурсія по центру Галле, гарне провінційне містечко, принаймні його історична частина. На головній площі, почувширосійську мову, до нас підійшла жінка і запропонувала провести длянас екскурсію – безкоштовно, ми ввічливо відмовилися, бо це робилинаші друзі. Як нам пізніше сказали, то цим людям просто не вистачаєспілкування російською мовою, і вони готові навіть у гостізапросити та напоїти чаєм, аби поговорити російською мовою –ностальгія бачити. Увечері вирішуємо, що з ранку поїдемо доМюнхена. Намагаємося забронювати готель через інет, але в НімеччиніТрійця на тиждень раніше і багато готелів вже зайняті. Знайшлиякийсь хостел, на краю мюнхена, але ми на машині, тому нам всеодно.
25.05.2012р. Виїхали до Мюнхена. На автобані безліч будинків наколесах, машин з причепом-кемпінгом. Перед Мюнхеном вирішилизаскочити до Альп, а саме до замку Нойшванштайн (скрізь пишуть, щоце найкрасивіший замок Німеччини). Автобанами дорога від Галле дозамку зайняли 4 години із зупинкою на туалет. Але як на зло або нанаше єврейське щастя замок опинився на реставрації ((( Довелося йтив поряд замок Хоеншвангау (описувати про те, що побачили не буду –в інеті повно інформації і фоток).)) передати ці відчуття складно, та й напевно неможливо ні фотками, ні відео, ні розповіддю, яккажуть краще один раз побачити, ніж сто разів почути) і звеличезним небажанням їхати звідти, ми все ж таки вирушаємо доМюнхена в хостел. Дасть фору багатьом нашим готелям у 4 зірки.Увестибюлі хостелу набрали купу проспектів, про те, що де і почемподивитися в Мюнхені, а подивитися є що.Ми вирішили піти наоглядову екскурсію.
<
26.05.2012 р. Оглядова екскурсія починається від залізничноговокзалу Приїхавши туди знайшли паркінг, як згодом виявиться -найдорожчий за всю подорож - 26 євро (або як кажуть німці - ойро)за 4 години. На другий відкритий поверх, вставивши навушники (входять у вартість екскурсії – 13 ойро/чол) в аудіогід і вибравширосійську мову ми вирушили на екскурсію основними пам'ятками міста.Біля кожної визначної пам'ятки автобус робить зупинку, на якійможна зійти і подивитись детальніше те чи інше місце, а потім сістина інший екскурсійний автобус – квиток дійсний протягом усього дня.Коли екскурсія закінчилася, ми пішли до пішохідної зони, а точнішена Марінплатц. Звідти ми скористалися нашими квитками таповернулися на вокзал екскурсійним автобусом на вокзал. Для того, щоб відвідати все, що нам сподобалося в Мюнхені, потрібно тиждень, а то й більше, зокрема музей BMW, Німецький музей, Сіменс-форум іт.Д., Але в нас все-таки подорож галопом Європою і ми вирушаємо доЧехії, зокрема в Пльзень. В'їхавши до Чехії, ми придбали дорожнюкарту за 310 крон на 10 днів, яка дозволяє їздити автомагістралямита дорогами для автомобілів. У Чехії придорожні паркуваннякардинально відрізняються від польських та німецьких, якщо і єтуалети, то вони БІО та стан усередині не дуже, а в більшостівипадків туалетів немає – йдіть у кущі, у ліс. Приїхавши до Пльзеньу готель, дівчина на рецепції каже:— Номер який ви бронювализайнятий, типу, що живуть там, вирішили продовжити, але ми вамнадамо інший. Як виявилося інший номер Deluxe в готелі 4 зірки (мибронювали в 3-зірковому готелі), який стоїть поруч. Номер нам дужесподобався.
27.05.2012р. Їдемо до центру міста, паркуємось і йдемо гуляти.Окрема тема чеської мови. Дійшовши до центральної площі, мивирішили піднятися на вежу костелу (35 крон/ос). З вежі, з висоти65 метрів, відкриваються чудові краєвиди на Пльзень. Обійшовши поколу вежу помічаю, що виявляється до готелю лише два квартали, а михвилин 15 їхали машиною до паркування. Оскільки попереду за планамиекскурсія до музею пивоваріння з можливістю дегустації пива, ябігом на паркування, відганяю машину до готелю та бігом назад.Походивши по музею, послухавши розповіді про історію пивоваріння мипішли в кафе «На заборі», де й скуштували чеське пиво «PilsnerUrquell», а заразом і пообідали. У кафе нас спробували наколоти надва зайві келихи пива по 0, 5л, але коли вказав на цей фактофіціантці, вона відразу повернула грошей і вибачилася. Увечері щераз пройшлися вечірнім Пльзенем, місто ніби вимерло, людей у​​центрі немає, одні таксисти.
28.05.2012р. Їдемо до Карлових Вар. Таке відчуття, що ми потрапилидо Росії, навколо одні росіяни, навіть реклама російською.Погулявши містом, купивши Бехеровку у музеї Бехера і кількасувенірів нам довелося ретироваться, т.К. Почався дощ, і ми рушилидо столиці Чехії – Праги. У готелі нам запропонували два варіантипаркування, що охороняється і не охороняється. Неохоронена біляготелю, але як нам порадила співробітниця готелю, який родом зУкраїни, краще на охоронюваний, т.К. Бувають випадки угонів тавандалізму. Охороняється знаходиться за два квартали від готелю.Але варіант викрадення і вандалізму на собі перевіряти не хотілося, тому нам видали брелок від воріт стоянки і я відігнав машину нанічліг. У номері ми залізли в інет і подивилися які варіантиоглядових екскурсій є в Празі і де в центрі припаркувати машину. УПразі є паркування з позначкою P+R типу соц. Програма зрозвантаження центру міста від авто, яка полягає внаступному:приїжджаєш на паркування платиш за день 55 крон і даліпересуваєшся на громадському транспорті зі знижкою. На офіційномусайті ми знайшли адреси цих парковок.
29.05.2012р. Рано-вранці йду на стоянку за авто. Біля пішохідногопереходу чергує поліцейський, т.К. Поряд школа. Безпека дітей понадусе. Отже ми вирушаємо до центру Праги на паркування яка є упрограмі P+R про яку я писав вище. Припаркувавши авто і отримавшикартонку зі штрих-кодом ми йдемо в метро. Спустилися вниз ташукаємо де купити квиток, термінали з продажу квитка чеською мовою, потикавши трохи у термінал та нічого не зрозумівши ми пішли докаси. Там ми купили квитки по 24 крони/особу на 30 хв. Коли япоказав картонку зі штрих-кодом з паркування, касир розвів руками, типу нічого не знаю. Ну ні так ні. Ми спускаємось далі. Зайшовши увагон метро, ​​починаю шукати куди запхати наші квитки, зааналогією з іншим громадським транспортом, але не знаходжу. Мене цетрохи напружило, але думаю фіг з ним, нам дві станції проїхати, якщо що поясню, що ми туристи і хрін його знає як у них тутвлаштовано. Причому коли ми спускалися біля ескалатора, стоялиполіцейські, які нам теж нічого не сказали. Вийшли з метро та пішлина Староміську площу. Там ми вирушили автобусом на оглядовуекскурсію Прагою з відвідуванням Празького граду. Повернувшись наСтароміську площу ми пішли пішки на Карлів міст. Дорогою вирішившипоміняти трохи грошей ми зайшли в обмінний пункт, біля якого стоїтьмимохідь із курсами і на якому написано 100 у.О. = 1910 крон. Даю увікно 100 у.О. І отримую 1320 крон, на моє запитання чому? ,відповідь:якщо змінювати понад 200 у.О., то курс такий як намимохіді, але на ньому про це ні слова, а якщо менше курс 100 у., а також комісія банку, про що написано ззаду нього чеською дрібнимдрібним шрифтом. Трохи посварившись і сказавши, що я про ньогодумаю, довелося йти далі. Настрій та враження про Прагу впало нижчеза плінтус. Повертаємося в метро, ​​я гладжуюсь на всі боки впошуках куди всовувати квиток. Бачу стовпчики з отворами дляквитків, підходжу до них, засовую квиток та про диво на квиткуз'явився час та дата активації. Найприкольніше, так це те, що касазнаходиться за цими стовпчиками. Просто вони не мають турнікетів. Урезультаті трохи здійнявся настрій, що ми їх теж нагріли майже на100 крон (ціна квитків на чотири особи). Приїхали до паркування, підходжу до терміналу оплати, а він мені 275 крон замість обіцянихмаксимум 55 крон. Ось цигани хренові, наколюють на кожному кроці.Злий повертаюся в готель, паркую авто і зайшовши дорогою зі стоянкив магазин купую покращувач настрою – чеського пива, хоч щось у ниххороше.
>
30.05.2012р. Вирушаємо до Польщі у Вроцлав, дорогою заїжджаємо вГрадець Кралове (місто королівських вдів) – маленьке, але гарнемістечко. Дорога пролягає місцевими гірськими серпантинами, повзгірськолижні траси. Природа просто краса. Перетнули кордонЧехія-Польща, про що нас поінформував знак про швидкісні обмеженняв Польщі. На одному з перехресть з дебільним світлофором (на якихзелений не моргає, а одразу вмикається жовтий) нам ледве в зад нев'їхав лихач на фурі з литовськими номерами, благо була можливістьпротягнути вперед. Приїхали до Вроцлава та оселилися усвіжовідремонтованому готелі, ЄВРО-2012 як ніяк. Пожартували здівчиною на рецепції з приводу стадіону, що тут знаходиться, типутут ЄВРО проходитиме, вона посміхнувшись з гордість відповіла:— Ні, Ви що. У нас новий гарний стадіон збудували. Трохи перепочившипоїхали до центру міста. Повечерявши у ресторані, підтвердили, щоаналогію з нашою мовою проводити не варто, тож польські перли зводи – це не пюре, а просто відварена картопля. Як завждипорадували порції – з-за столу ялинки вийшли. Пройшовшись трохи повечірньому Вроцлаву потрапили в фан-зону, що ще будувалася.
31.05.2012р. Їдемо на прогулянку катером по річці Одрі, тут нампощастило – разом з нами їхала група польських туристів із гідом.Гід розповідав про місцеві визначні пам'ятки так, що навіть намбуло практично все зрозуміло. Порадувала нова будівля місцевогополітеху, а точніше його дизайн:чорна будівля зі стінами, щонагадує перфокарти через круглі вікна (жоден квадратний вікно), наперший погляд розташованих хаотично. Місцеві його називають «сирнийбудинок», ним він чомусь нагадує сир, хоча якби він був жовтий, то, можливо. Поки ми каталися катером, пройшов невеликий дощ. Зійшовшиз катера і погулявши через містки над річкою та численнихвідгалужень від неї, яких у Вроцлаві чимало, (як ми дізналися відтого ж гіда, то Вроцлав через це називають місцевою Венецією), мивирушили до Кракова. Хоча нам потрібні були копальні Велічки, алеза інетом ми не змогли там забронювати готель і вирішили зупинитисяв Кракові – поряд, всього 13 км. 1.06.2012р. Вирушили до Велічки.Але на жаль погуляти там не вийшло через дощ. Хоча там особливо йгуляти ніде, основна визначна пам'ятка це їх списи. Алеросійськомовна група пішла перед нами, а на черзі стояло ще 4-5груп і чекати під дощем 2-3 години не хотілося. Ми сходили до музеюВелічки та поїхали у бік кордону. В одному із населених пунктівнашу поїздку затьмарило ДТП (на щастя не з нами, але в нас наочах). Перед нами на дорогу вискакує молодий олень, я пригальмовуюі пропускаю дику тварину, а дівчина на червоному Ситроеніперевищила швидкість (обмеження швидкості в 50 км/год) незважаючина дощ, і попереджувальних знаках «олені», і не встигнувшизупинитися, збиває бідну тварину . До самого кордону всі їхализасмучені. На кордоні за 10 хвилин пройшли польську та годинупроходили українську. Вирішили зупинитися в тому самому готелі«Олімп», в якому зупинялися дорогою до Польщі. Приїхавши до готелюнас здивувала відсутність машин на парковці біля готелю – раптом непрацює, але зайшовши всередину, ми зрозуміли чому так порожньо:ті жномери вже коштували по 800 грн! (зовсім охренелі! два тижні томубули по 200 грн). Я запропонував 500 грн за два номери, на щоотримав відмову. Ну і палите бамбук. Їдемо далі. Їзда нічнимЛьвовом — ще той екстрим, думав колеса там і відваляться. Де жпідготовка до ЄВРО-2012? Навіть по колії трамвая не поїдеш –вузькоколійка. Подекуди проїхавши Львів, виїхали на трасуЛьвів-Київ, але й тут веселощі:зрізаний асфальт + ніч + минулий дощ= незрозуміло де ти їдеш, чи то по узбіччі, чи то по зустрічці.Заїхали ще в пару готелів із божевільними цінами, їдемо далі, дорога вже хороша і подумки налаштовуюсь їхати в ніч до самоїОдеси. Проїжджаючи чергове село (с. Новий Мілятин, Львівської обл.)помітили Готель-Бар-Ресторан, зупинилися про всяк випадок дізнатисяу них ціни, і про диво люди не зажерлися і ми взяли 2 номери по 220грн/ніч зі сніданком.
2.06.2012р. Снідаємо у готелі. Кухня домашня, таких смачних млинцівіз сиром та сметаною не їв дуже давно. Їдемо далі у бік Києва, всечудово траса як у Європі, думаю, добре що вирішили їхати назад циммаршрутом, але ... Все було добре поки ми в Житомирі не звернули наСквиру - тут дорога знову закінчилася і почався напрям до самоїтраси Київ- Одеса. На відстані на 100 км більше ніж ми поїхалиспочатку нашого шляху. Виїхавши в районі Білої Церкви на трасу, алей тут розчарування до Умані «київська» ніяка, вся в ямах таковдобинах, хоча ще в березні вона була краща. Загалом за 5 годин (з зупинкою на обід) ми були вдома.