Ні, ну з ким не буває?

Є одна історійка, з власного життя автолюбителя…
Це, як каже мій приятель Хацкель Шифман (прізвище та ім'я змінені, але не дуже): "дитина, яка грає на скрипці понад п'ять років, автоматично стає євреєм! " (напевно, в дитинствідогрався)
Готовий сказати, що автолюбитель із простроченими правами, автоматично стає автопрофесіоналом.
Отже:Було це років сто тому, коли долар був по 4, 50, і веснипочиналися, як і належить, у березні, і були добрі даішники, ібрали хабарі по 10 гривень, і навіть давали здачу (аЛЕ проце знали лише автолюбителі з простроченими правами)! <

У першій половині весни, на моїй попередній машині, а це був Т5, може, ближче до середини квітня, поїхали я і тесть з розвідкою надачу, глянути, що і Як.Ну, в сенсі, ЩО вкрали і ЯК це всевідновлювати ... Від'їхали від Харкова кілометрів 7-8, требавідзначити, дача розташована в 25 км, розступилися тісні населеніпункти, дорога стала краще, учасників руху менше, природно, поважчала нога і придавила на педальку акселератора міцнішезвичайного...
Тонель з ледве озеленених тополь і кленів по узбіччі дороги, яскраво-зелені поля озимих радували око, а дим багать відгороднього сміття зібраного зі своїх особистих угідь, напередодніСвітлого Великодня, засмучували нюх. А подекуди робили пристойнузавісу на дорозі.
Задушевна бесіда з Петровичем, як завжди, призвела донепередбачуваних наслідків… Непомітно в'їхали до адмінстолиціХарківського району с.М.Т. Липці і, прямо перед районнимуправлінням ДАІ, через завісу диму чергового бабусиного вогнища, вискочив інспектор з феном і, гордо скинувши чорно-білий сегментсвого організму, наказав нам під'їхати до узбіччя і зупинитися.
Думка швидкоплинна, поки інспектор іде до машини:
"перевищив… Ну, з ким не буває? 10 гривень — регіональний стандарт.Принаймні він тут за цим і стоїть. Віддав і поїхали…"
<
У кишеню — менше двадцятки нічого…
Привітавши нас із неприхованим захопленням, пред'явив фен ізчарівною цифрою 83, думаю і автопрофесіонали та автолюбителічастенько потрапляли саме на цю цифру, але розмова не про секретиспівробітників ДАІ, а про відкритості та прямоті простихводіїв.
Ну, попався. Згоден. Не відвертаєшся. Ні, ну є принципові, щопочинають спростовувати аксіоми, а результат, або дорожче, або недешевше...
А тепер діалог:
Він:— Здоров'я бажаю, інспектор того, того-то, такого-то, такого-то!
Я:— І Вам не хворіти!
Він:- Дякую! Перевищуємо? Я:— Ховаємося? Він:— Хто ховається? Стоюна проїжджій частині! (відверте здивування, бо він і справді стоявпросто на трасі) Я:— А димова завіса? Спеціально багаттярозпалюєте, бо ховатися ніде? Він:— Не, ну а я до чого? Це бабціпалять. У нас у кабінетах дихати нема чим! Ми їм говоримо, а вонинас із лопатами ганяють. (повне здивування та прикрість наобличчі)
Я:— Командир, здача знайдеться?
Він:— Дивлячись зі скільки?
Дістаю і віддаю двадцятку.
Він:— КАНЕЄШНААА!
Радісно бере двадцятку і біжить, притримуючи кашкет, на протилежнийбік до машини, мало не потрапляючи під зустрічну, …
Повертається вже уважно оцінивши обстановку на дорозі і якосьвинувато простягає мені десятку по одній гривні зі словами
— Вибачте, але тільки такими, з місцевих лихачів більше невзяти…

>
Почувши від ДАІшника побажання щасливого шляху, ми поїхалидалі.
Хвилин через п'ять тиші тесть каже: "а що квитанцій тепер не дають? "До речі, тесть у минулому присяжний засідатель у якомусьхарківському суді, людина старого загартування, нетерпимий добрехні та несправедливості. Ну, я ж йому: "яка квитанція? Це жхабар! " Досі він не може зіставити ці дві речі ХАБРЯ і ЗДАЧА. Часіде, тепер їжджу спокійніше, а якщо виводять на дорозі і доводитьсяпорушувати, то трапляючись хабарів не даю. Є інший алгоритм платитименше.

Дякую, всім добрих ДАІшників!
" ми поїхали далі.
Хвилин через п'ять тиші тесть каже: "а що квитанцій тепер не дають? "До речі, тесть у минулому присяжний засідатель у якомусьхарківському суді, людина старого загартування, нетерпимий добрехні та несправедливості. Ну, я ж йому: "яка квитанція? Це жхабар! " Досі він не може зіставити ці дві речі ХАБРЯ і ЗДАЧА. Часіде, тепер їжджу спокійніше, а якщо виводять на дорозі і доводитьсяпорушувати, то трапляючись хабарів не даю. Є інший алгоритм платитименше.

Дякую, всім добрих ДАІшників!
" ми поїхали далі.
Хвилин через п'ять тиші тесть каже: "а що квитанцій тепер не дають? "До речі, тесть у минулому присяжний засідатель у якомусьхарківському суді, людина старого загартування, нетерпимий добрехні та несправедливості. Ну, я ж йому: "яка квитанція? Це жхабар! " Досі він не може зіставити ці дві речі ХАБРЯ і ЗДАЧА. Часіде, тепер їжджу спокійніше, а якщо виводять на дорозі і доводитьсяпорушувати, то трапляючись хабарів не даю. Є інший алгоритм платитименше.

Дякую, всім добрих ДАІшників!