Триста шістдесят п'ятий вечір котрий…

Після перевзуття в зиму при швидкості вище 120 починало вискакуватикермо з рук. Проїздив так півтора місяці. Втомився. Поїхав уп'ятницю на шиномонтаж який мені рекомендували.Час зараз такий щовсі кинулися перевзуватися.Чекав більше години своєї черги.Знялиправий борт.Пертнє з невеликою вісімкою.Заднє відмінне.Заднєставимо вперед, переднє — знімаємо гуму, рівняємо і … Вирубуєтьсясвітло. Буде мінімум 3 години :CENSORED:З горем навпіл доробиликолесо, натягнули назад.Все.Заплатив 45 грн і поїхав.Зганяв заподарунком дружині та додому.2 дні простояла машина підбудинком.Неділя.Вечір.Час для щотижневого недільного вечірньогофутболу. Ніс ледве дихає, чую погано.Варіант пропустити футбол — неваріант.Дуже дуже я люблю в нього грати.Збираюся, виходжу, запізнююся, заводжу, качуся не більше 20км/ч, чекаю покипрогріється, вуха по закладало, обурено роблю музику гучніше., кочуся ще метрів 200, виїжджаю на велику дорогу. Машина не їде.Списую на похолодання та не прогрітість. Півтора кілометри, світлофор. Прогрілися. І я і машина. Жовтий — ривок вмісту. Чи неїде. Включаю аварійку – під брівку. Виходжу — заднє праве колесоспущене на нуль. Злюся сильно, не можу зрозуміти на що більше — наколесо, на те, що запізнююся, на застуду яка відбирає слух чивзагалі на холод на вулиці. З подякою згадую Сашу Cherry іподаровану їм 15" докатку.Дістаю аварійний знак. Як виявилося —востаннє. Змінюю колесо на докатку. У поспіху закидаю вмістбагажника назад, зверху пробите колесо, закриваю і по газах. Знакзалишився мовчки попереджати. Тому що я тут був... Дурно. Винен.Прилітаю на футбол. Грати залишилося всього годину. Настрій на "0".Я матеріально підготуватися так і не встиг (у суботу дружинівиповнилося 22роки) а тому новина була двоякою... Приємно — нарештіне болітиме голова де взяти на літо гуму, але тут же думка про теде взяти грошей щоб відправити Віталіку - вбиває почуття ейфоріїнаповал. Кажу Ромчику що буду за годину. Тисну хлопцям руки івперед. По дорозі дивлюся шиномонтаж. Перший - зламаний компресор.Другий - майстер пішов до магазину. Пояснюю ситуацію. Виявляємошишку. Настрій убитий у мотлох. Підкачавши колесо майстер занурюєйого під воду. Діагноз - труїть з-під диска. Знімаємо гуму. Випадаєгумова тирса. Багато тирси. 3 горсти. Проклинаю свій слух який менепідвів і помилкову впевненість що машина не їхала черезнепрогрітість. Гуму списати. Дарую шиномонтажнику, забираю диск, залишаю 15грн, їду. Дзвінок Роми потрібно купити сигарет. Зупиняюсябіля скриньки, обходжу машину - не горить правий стоп габарит.Перше що спало на думку мені як справжній слов'янській людині —тріснути по фарі. Результат відсутній. Купую цигарки. Продавщицягальмо. У голові негативні думки, втома. Приїхав до Роми. Гумакраще ніж я очікував, краще ніж на знімках. Пакую в машину. Прошу "електропсиха" подивитися мою мертву електролампочку. Розтинпоказав, що вона згоріла. Сильно згоріла. Копіткою вкрилася.Перекинулися парою слів та додому. Навігатор сьогодні теж вирішивзахворіти. Веде городами, кричить повернути на право, а тамперерили. В об'їзд зайвих 2 км. Будинки. Все.
Дивлюся в неті гуму — вартість 700грн. Прикро. Їздити треба, Віталіку відправити грошей треба, а де брати — не відомо. Я навітьне на роботі. У відпустці. На сесії. Аналізую раптову дупу в якійопинився. Згадую, кого образив, що не так зробив. Пригадую, щосьогодні за день. Сьогодні рівно 1 рік як моя машинка мене возить ітішить. 365 днів без проблемного польоту та ось подарунок. Зісвятом мою малу. Втомився. Йду спати. Ранок вечора мудріший.