Поїздка на малу Батьківщину+купівля чохлів

21-го серпня вирушила в "подорож" Київ-Зимогір'я (луганська обл.), проїхала близько 850 км (ніколи, до речі, не виходило засіктиточний кілометраж) і виявилася на Батьківщині. Відносно легкою, тому, як компанія добра підібралася:-) Кілька разів зупинялися, щобвипити каву, а решту часу жала на педальку і кермавала.ВідБорисполя до Полтави їхати було весело, я ув'язалася за Паджеро ійшла з ним 140-150км. А вже на під'їзді до Полтави, він пішов наобгін суцільною, а я "застрягла" за низкою вантажівок. Нудно їхати..., всі якісь інертні були:-( Радувала тільки погода! Хмари булиякісь незвичайні, просто! Мої попутники навіть примудрялися в нихрозглядати якихось "рибок", "свиней", "мишей" та "черепах" ":-)

У Харкові взагалі багато часу втратили — через центр міста їхали.Коротше, доїхали ми, загалом, годин за 10. Думаю, якби незупинялися, трохи менше часу витратили б. Повезла подругу до центрунашого 11-ти тисячного (! ) міста на екскурсію:-) Показала Леніна, пофарбованого чомусь у жовтий колір…,

центральну площу, клуб,

на якому нещодавно згорів дах, ну, і всі інші не менш цікаві "пам'ятники культури":-) Наступного дня провела з родичами, а ось23-го вирушила у Луганськ. Сестра попросила відвезти її зашпалерами на якийсь будівельний ринок. Коли родичами їздила, вирішила заїхати до свого рідного дядька, з яким з народження неспілкувалася (ну, так вийшло). Заїхала, поспілкувалась…, а колизібралася їхати, дядько засунув мені в руку 200 грн зі словами, мовляв, на доріжку…Я спочатку упиралася, але коли зрозуміла, що цемарно, вирішила, що витрачу на щось корисне, щоб пам'ять була . Хочі прожила я у Луганській обл. 17 років, але Луганська я ніфга незнаю… була там, від сили, разів 5 і те, природно, на поїзді. Паруразів не туди повернула ..., але, в результаті, приїхала туди, кудиі намітили пасажири:-) Ну, і поки сестра вешталася по рядах зшпалерами, я пішла в той відділ, кіт. Приваблював мене більше:-)Набрела там на гори всяких цікавостей, а, зокрема, на чохли длясидінь. Давно хотіла купити собі хоча б "майки", щоб уберегти своїсидіння від впливу зовнішнього середовища у вигляді піп пасажирів, але всі не доходили руки ... Або ноги ... А тут, дивлюся:кількавидів, та ще й квітів різних! Провела я в цьому відділі (це ми вЕпіцентрі були), десь близько півгодини…, перебрала все, що можнабуло… Але вибирати все-таки треба було, тому зупинилася не намайках, а на чохлах за 208 грн. Питання кольору теж стояло гостро..., я не знала, який вибрати! Знову ж таки, перебрала всіможливі:сірий, синій, червоний, чорний...І жовтий:-) (він менісподобався відразу, але, коли є кілька варіантів, процес "вибирання" ускладнюється)...Коротше, після довгих коливань, все-таки, Жовтий! Коли сфоткаю, обов'язково покажу:) На мою думку, гарненько вийшло:-) А, головне, гроші, кіт. Подарував дядька, витрачені на корисну річ:-)