Мій вірш про мою буханку. (Засновано на реальних подіях ...)

Я іржавий зношений бус,
І феррарі я бути не прагну,
Я везу свою скромну ношу,
Зодягнений у залізну шкіру.

На дорозі зазвичай я з краю,
Тихохід, нікому не заважаю,
Не заздрю ​​тим, що низько летить,
Моя мета — бути скрізь проходить.

Я старий підфарбований намист,
У 28 хрумтить кожен шрус,
Не горять як завжди габарити,
Рульова, куліса розбиті. Заводжуся я зазвичай з накату, Заряд недає генератор, Підмикає гнила проводка,
/>
Вибиває 2-у коробку.

Але у всіх є свої недоліки,
Так, ще підтікають прокладки,
Не поспішай ображати з гаряча,
А спробуй проїдь там де я.

Я іржавий зношений намист,
< І феррарі я бути не прагну,
Ти не смійся що ледве тащу
Адже я ЇДУ, а ти брат ЗАГРУЗ.

Бєлозеров С.А. 21.03.2014.