У всьому винні угорці або як ми на евакуаторі Європою каталися

Не віщувала ця поїздка біди.
Живучи в Ужгороді, у самій західній точці України, за 10-15 хвилинїзди до кордонів Словаччини та Угорщини, часто зустрічаю тапроводжу своїх друзів і родичів з інших країн в аеропорт Будапештатому лоукостери, летіти дешевше, ну і таке інше. З Німеччини, погостив, але настав час і честь знати Купили квиток на літак зБудапешта і зібралися ми в дорогу — я з дружиною та друг. Відвезли, посадили на літак, проконтролювали зліт, щоб точно не повернувся, зайшли в Ікею, подивилися та поїхали додому.Тільки виїхали наавтобан, розігнали двигун до 2.5-3 тис оборотів, як хрускіт, стукіт, відчуття, що машина ось прям уже розсипалася на частини, двиг, природно, заглух, у голові думки про Ціні нового двигуна, алеоптимізм і надія на краще не залишала.З горем навпіл, за інерцією, через 2 смуги з'їхали на праву узбіччя, добре, що вдалося - булоблизько 6-7 вечора і трафік просто лютий, не хотілося, щоб хтось.то на крайній лівій смузі приїхав у зад. Заглянув під капот, масловище рівня, антифризу немає, двигун стартером не прокручується, нуприїхали. Обдзвонюю евакуатори в надії, що хоч хтось говоритьросійською чи англійською, але безуспішно. Згадую, що господарапартаментів, які ми винаймали, говорить російською. Дзвоню, півгодини поясню хто я такий і що взагалі мені від нього треба. Вінзнаходить евакуатор до кордону з Україною за 700 євро. Ні, спасибі.Все це дійство відбувається вже протягом приблизно години-півтори.Температура на вулиці наближається до мінуса. Поліції та іншихслужб, коли вони потрібні, звісно, ​​немає. І тут, хвала богам, зупиняється порожній евакуатор, що проїжджає повз. Пояснитися неможемо, дзвонить якомусь другу, який розмовляє англійською, отримуємо вартість 350 євро до кордону, і, нарешті, Тигуашаопиняється на евакуаторі.
Фото зроблено вже потім під час зупинки на кави
Їхати трохи більше 300 км, після 150 водій починає просто засипати.Звичайно — поговорити ми з ним не можемо, музики в нього в машинінемає, років йому близько 55, бідолаха, мабуть, після робочого днявтомлений, справа наближається до 10 вечора. Жестами змусивзупинитися на заправці, набрав кави, перекус, редбул собі і йому, за які він, втім, розрахувався і відмовився брати гроші хоча б занашу частину. Останні 30 км він уже чіпляв узбіччя, з'їжджав назустрічку, але, мабуть, 350 грошей повз касу душу гріють. Черезперекладач отримали обіцянку, що зупиниться на заправці або вготелі поспати перед дорогою назад, знайшли банкомат у якому зняли115 із чимось тисяч угорських форинтів, віддали водилі тазалишилися біля кордону чекати евакуатор з України, який і довезенас додому. Ще близько двох годин очікування, 4-5 годин кордону, ще150 доларів і ми вдома. Загалом дорога в 300 км з кордоном зайнялатрохи більше 12 годин. Припустили, що через трубку охолодження, щопрогоріла, чи чого в егр, машинка щедро бризнула антифриза вциліндр і вийшов гідроудар. Відновлювати було нічого, замовилидвигун вартістю близько 1200 євро з тієї ж Німеччини, змінили однупостраждалу форсунку, охолоджувач егр і готово. На даний момент6000 на новому двигуні, політ нормальний за винятком деякихдрібниць, про які пізніше. Така ось історія, яка вчить нас, а моженічого і не вчить. )
Пошкодував, що не було в дорозі теплої ковдри, що не знавзаздалегідь номерів евакуаторів з якими можна хоча б порозумітися іщо на рахунку телефону було всього близько 20 євро, які відлетіли вперші півгодини. Ну і про суму за ремонт, звісно)