Мій перший автомобіль

Пройшло 2 роки з того моменту, коли я став власником своєї першоїмашини, на якій я починав пізнавати ази водіння, вчився розбиратисяз чого складається автомобіль, ремонтувати його, і підтримувати вробочому стані. Цей час автомобіль залишив хороші враження, тому щоя не шкодував час і ресурсів, і при найменших якихось несправностейвсе виправляв і доводив авто до кращого і кращого стану. Б.
На ньому я ріскнув у 2015 поїхати на море до Кирилівки з Харкова, єдине що підвело, прогорів резонатор, який був підварений нанайближчому СТО і продовженню шляху не заважало це.У люті морози, які пару тижнів стабільно бували у нас, і сніжка намітало до колін, мало хто з нашого двору виїжджав, мій фавік завжди заводився, ігребучи переднім приводом радував у зимові поїздки. Допомоги.
Останні півроку я їздив мало на ньому, тому що ремонтувалася КПП, про що частково писав. А потім зробив проклеювання підлоги салонута шитка моторного відсіку віброізоляцією і залатав пару дірок упідлозі біля ніг задніх пасажирів. Після цього стало їздитинабагато тихіше, і на оборотах до 1500 року практично не чутидвигун на ходу. Також замінив бензонасос, так як старий тиснув у0.4 бар, що й позначалося на провалах при різкому натисканні педалів підлогу і на швидкості у вигляді зникнення потужності. З новимбензонасосом авто просто ожило, і прискорюється не дивлячись нагірки та свідчення спідометра в 120 км/год, що безсумнівно потішиломене ще більше.
І ось, машинка була зібрана у вересні місяці, і ще з цієї веснибуло прийнято подарувати цю машину братові на його 25-річчя. Алесклалися обставини, що не дозволяють відігнати її йому навесні, іось тільки цієї осені я зміг зробити намічене. Маршрут становив~850 км, і мав на увазі перетин кордону з Росією, за весь часпоїздки, я робив 3 зупинки на дозаправки, не враховуючи кордон, іпри цьому велике дякую авто, що не підвело і привезло в точкупризначення. Дуже порадували дороги в РФ (харків — Білгород — Короч— Новий Оскол — Россошь — Новошахтинськ), звичайно частково міжКороч і Новим осколом ремонти, і прокладають рівний добрий асфальт, їхати одне задоволення, але іноді доводилося з'їжджати і їхатиґрунтовкою, але це дрібниці з урахуванням всього маршруту, такожавтомагістраль Дон радує з одного боку і втомлює і дратує коптячимикамазами та іншими фурами, які залишають по собі чорний стовп диму.В основному трасою намагався тримати швидкість порядку 90-110км/год.
Фух… тепер я пішохід))) але я поки не шкодую про це, можливоситуація зміниться в нашій Україні з цінами на авто, і вони небудуть найкосмічнішими у всьому європейському космосі. На душі одніприємні почуття, що я купив цю машинку, а не ваз 2109 як спочаткузбирався. Нехай машинка служить вірою та правдою моєму братові, іпокаже на що здатний фавік))))
Дякую всім за Вашу увагу, удачі у Вашому життєвому шляху)))