Про те, як я робив документи.

Шановні передплатники хочу вам розповісти захоплюючу історію як япереоформлював свою карину.
Як видно на фото вона на Черкаських номерах приблизно в томувигляді який я її купив, замінена тільки ґрати радіатора. Купив їїя в Києві можна сказати нашвидкуруч, у тієї людини у якої я її бравбула довіреність третьої особи, наступного дня я зателефонував злюдиною, у якої була довіреність другої особи, рядків якоїзакінчувався приблизно через рік, і взяв у неї довіреність.
Після дзвінка до сільської ради я дізнаюся один дуже “чудовий”момент, що дідусь на якого оформлено авто глухо-німий, бабуся яка зним живе теж глухо-німа, так що зателефонувати не варіант, сказали, що у нього є син, але як з ним зв'язатися не знали. І так у менезалишався один вихід, їхати туди і сподіватися на диво.
Виїхав близько 5-ї ранку мені треба було проїхати близько 300 км, по дорозі попався на радар на КП біля Білої Церкви гайці мені дужесподобалися,
каже мені:
- ходімо в будку писати будемо,
заходячи в будку говорю:
-може не писатимемо, <
даішник озираючись на всі боки і з посмішкою на обличчі:
-так що не будемо писати
ну я йому природно дав трошки грошенят і поїхав далі.
Близько 9-ї ранку я був на місці у місцевих людей розпитав де живепотрібна мені людина. Спілкувався з дідусем я за допомогою паперу іручки, взяв у нього номер його сина, який за 200 грн погодився менідопомогти у спілкуванні з дідусем. Щось того, скрізь повно євреїв зрізних країн.
Коли ми зайшли до нотаріуса він сказав, що не може зробитидовіреність без присутності дипломованого перекладача. Об'їздившивсі нотаріуси в місті ми чули одну і ту відповідь:-Потрібендипломатічний перекладач!
Добре що у них у місті є спільнота глухо-німих людей в якому мизнайшли дипломованого перекладача. І вже надвечір я нарешті ставволодарем довіреності, і близько 11-ї вечора я вже був удома.
Наступного дня я поїхав у МРЕО знімати машинку з обліку. Там менісказали, що для того, щоб зняти авто з іншого регіону, потрібновідправляти запит на Умань.