А якщо серйозно, то я сам дуже високий і всякі маломірні машини длямене просто не комфортні.А ще є сім'я, якій теж потрібно місце.Тутби в пору взяти мінівен, але це нудно. Невеликі, так що витратамене не лякала, а отримувати задоволення від водіння теж приємно.Змінівеном
це складно. Про продаж великих і потужних автомобілів, я почав всебільше уваги звертати на американців.Складно однозначно сказатичому.Чи то вроджена тяга до гігантизму далася взнаки, чи їхнянебанальність мене приваблювала... Швидше за все разом.
> Seville сподобалися відразу і надовго запали в душу. Дивився 4покоління, але нічого гідного не траплялося, дивився і 5-те, алевони зазвичай коштували не гуманно, просто тому, що ж кадилак! Цейконкретний апарат на сайтах автопродаж не висів, але була тема наодному американоводському форумі, де ultramega1 досить тривалий часйого продавав. Прямо скажемо, продавав без ентузіазму:). Післятого, як ми домовилися про зустріч, мав бути ще один крок, умовитивсіх рідних і близьких, що їхати туди безпечно і все буде добре.Квест був непростий.
У результаті я зібрав друзів, ми вчотирьох поринули в машину івиїхали у бік Рубіжного. Якась добра людина нам порадила їхатичерез Павлоград, а не через Харків, мовляв, дорога там хороша, та йми цій добрій людині дорогою пивка завеземо. Загалом усе у плюсі.За фактом наш маршрут проходив уздовж кордону зони АТО і їхаличерез велику кількість блокпостів. Практично на кожному блокпостунас зупиняли, ми під уважними поглядами озброєних людейвивантажувалися, перетрушували речі, відчиняли багажник, капот, пред'являли документи, загалом зовсім не нудно проводили час. А щена машині було встановлено незареєстроване ГБО і періодично цедоводилося компенсувати невеликими добровільнимипожертвуваннями.
Дорога, звичайно ж, виявилася зовсім не такою чудовою як нампророкувала добра людина і пиво йому віддавалося без щироїрадості.
Все стало цікавіше, коли ми доїхали до Слов'янська. Під часчергової зупинки на блок-посту раптом виявилося, що мій товариш немає з собою паспорта. Військові відверто подивувалися як ми такдалеко заїхали, покидали головами, але через блок пост нас непропустили. Ну, то є зовсім. Розвертайтеся, кажуть, і їдьте, кудихочете. А хотілося щось нам у Рубіжне, яке було доступне саме черезцей блок пост. Залишивши його ховатися в туалеті від піших патрулів (можли й особистість почати встановлювати), вирушили катувати щастявдруге. До блоку посту, щоправда, під'їхали з іншого боку вже. Нацей раз нікого не цікавили наші документи і товаришу можна було втуалеті і не ховатися зовсім! Але назад ми вже не поверталися. ДоРубіжного доїхали без пригод. Зустрілися з продавцем, глянули намашину. Все загалом влаштувало. Прокотилися, і розійшлися хтосьдодому, а хтось у готель. Наступного дня запланували оформлення. Зоформленням теж було цікаво, бо комісійного магазину у Рубіжному невиявилося. Тож зняли з обліку, оформили довіреність на брата, отримали червоні номери та за нотаріуса передали гроші. Урезультаті поверталися до Дніпра з червоними номерами тадовіреністю.
Назад їхали вже через Харків, там дорога досить швидко налагодиласяі блок постів було лише кілька штук. Спочатку на новій машинінезвично було, звісно. Дуже мене діставав датчик дощу. Періодичнойшов невеликий дощ і щоразу, коли я тягнувся до ручки управліннядвірниками, вони спрацьовували до того, як я встигав до неїдоторкнутися. Наче зусиллями думки, але однаково із запізненням.Потім сидів терпів, чекав, поки сам почистить, щоб не обламуватисяв черговий раз., забравши ті червоні номери, що у Рубіжному видалиІ потім уже в МРЕО поставив на себе на облік.
Ось така історія покупки.
" оскільки комісійного магазину у Рубіжному не виявилося. Тож знялиз обліку, оформили довіреність на брата, отримали червоні номери таза нотаріуса передали гроші. У результаті поверталися до Дніпра зчервоними номерами та довіреністю.
Назад їхали вже через Харків, там дорога досить швидко налагодиласяі блок постів було лише кілька штук. Спочатку на новій машинінезвично було, звісно. Дуже мене діставав датчик дощу. Періодичнойшов невеликий дощ і щоразу, коли я тягнувся до ручки управліннядвірниками, вони спрацьовували до того, як я встигав до неїдоторкнутися. Наче зусиллями думки, але однаково із запізненням.Потім сидів терпів, чекав, поки сам почистить, щоб не обламуватисяв черговий раз., забравши ті червоні номери, що у Рубіжному видалиІ потім уже в МРЕО поставив на себе на облік.
Ось така історія покупки.
" оскільки комісійного магазину у Рубіжному не виявилося. Тож знялиз обліку, оформили довіреність на брата, отримали червоні номери таза нотаріуса передали гроші. У результаті поверталися до Дніпра зчервоними номерами та довіреністю.
Назад їхали вже через Харків, там дорога досить швидко налагодиласяі блок постів було лише кілька штук. Спочатку на новій машинінезвично було, звісно. Дуже мене діставав датчик дощу. Періодичнойшов невеликий дощ і щоразу, коли я тягнувся до ручки управліннядвірниками, вони спрацьовували до того, як я встигав до неїдоторкнутися. Наче зусиллями думки, але однаково із запізненням.Потім сидів терпів, чекав, поки сам почистить, щоб не обламуватисяв черговий раз., забравши ті червоні номери, що у Рубіжному видалиІ потім уже в МРЕО поставив на себе на облік.
Ось така історія покупки.
Коментарі2
Все чудово. В одному ви злукавили. Севіль дуже низька машина. При моєму зрості 173, сидіння опущене вниз до кінця, над головою не так багато місця. Людині за 180 буде не дуже просто.
У мене 192. Ніяких проблем. Причому як попереду, так і ззаду. Навіть якщо я попереду налаштовую сидіння під себе і сідаю за ним.