Заміна карбюратора 1В3 на карбюратор Озон .

Всім хороший карбюратор «1В3» - простий і надійний, як АК-47, але унього є один маленький, але дуже суттєвий недолік - він простостарий і в у разі поломки з з\ч до нього напряг і якщо ремкомплектз усілякими «бирюльками» у вигляді резинок-прокладок-кілечок щеможна знайти, хай і за захмарною ціною, то деяких деталей, наприклад поплавок не знайти і вдень з вогнем, а тому хочурозповісти Вам про свої ходіння по муках з поплавком. Отже, ГосподаПрисяжні Засідателі, почав у «Ластівки» переливати карбюраторчерез, як з'ясувалося при розтині, не герметичність поплавка, що йне дивно, враховуючи його вік.
Втім, мене це особливо не напружувало, оскільки влітку я заповнювавпоплавцеву камеру лише в гаражі перед «ночуванням», поки непочиналися перебої в роботі через перезбагачену суміші, а призаводці, після того, як виробився бензин, переходив на газ, можнабуло б взагалі не користуватися бензином, але це могло призвести допересихання будь-яких гумок з прокладками в карбюраторі зподальшими проблемами при роботі на бензині. Яскравим прикладом євипадок із бензиновим ел.Клапаном, у якому після тривалої їздитільки на газі просто присохло до сідла гумове ущільнення штока.Оскільки це сталося вночі, коли скінчився газ і я вирішив перейтина бензин, а «ілюмінації» під капотом не було й близько, то пошукичорної кішки в темній кімнаті були захоплюючим заняттям, але про церозповім якось і коли-небудь. Вдруге.

Так я літо червоне і заспівав, але тут уже зима котить на всі очі, а тому довелося вирішувати проблему в корені, для чого вирішив йтивипробуваним. КЛОЗетом »шляхом і купити новий поплавок, але тут намене чекав повний облом - в магазинах їх не було, а Його Величність«Екзист» просто «відморозився», мовляв знати - не знаю нічого протаку деталь, але я хлопець упертий і наполегливий і відкопав такиномер поплавця, на що «Екзист» відповів відмовою.
Нічого страшного, шукаю в інтернет-магазинах з\ч, де і виявившукану деталь ціною всього в 800 грн (бл. 30 $). Порівняння з ціноюжигулівського 50 грн (бл. 2 $) оживило в пам'яті безсмертні словаКиси Вороб'янінова:— Однак, — промимрив він, — телячі котлети двадвадцять п'ять, філе — два двадцять п'ять, горілка — п'ятькарбованців.
— За п'ять карбованців великий графин-с, — повідомив офіціант, нетерпляче оглядаючись.

Оскільки-поскільки подітися було нікуди, то зв'язався з продавцем, той довго не міг зрозуміти про що йдеться, потім дико вибачався занесвоєчасне оновлення сайту, оскільки останній поплавок продали такдавно, що він сам і не пам'ятав і на тому відкланявся.
Зі мною ніж,
Вирішив я що ж,
Мене так просто не візьмеш,
Тримайтеся гади, тримайтеся гади…

<

А тому спробував купити його в Польщі, але й там вийшов облом, як я вже казав вище, поплавків просто немає й усі справи…

> А температура забортного повітря тим часом неухильнознижувалася і знижувалася. Довелося перейти на ручне керуваннякарбюратором при прогріванні шляхом включення-відключеннябензинового ел.Клапана. Хорошого в цьому було мало – то переливає, то глухне…

У таких випадках якийсь класик марксизму-ленінізму тапролетарського інтернаціоналізму говорив так:
< — Ми підемо іншим шляхом! От і я звернув з протоптаного«КЛОЗетом» шляху і змиривши гординю, вирушив на розбірки. («ШРОТ»на галицькому діалекті), але й там пошуки не увінчалися успіхом, оскільки пропонували купити карбюратор у зборі, але я поставивумову, що перевірятиму поплавок на герметичність прямо на місці, але ці вульгарні продавці з великої дороги навідріз відмовилисярозбирати для цього карбюратор, намагаючись всунути мені кота вмішку. Загалом, нічого з цього не вийшло і до речі про пташки - якже перевірити поплавок на герметичність?
- Це ж елементарно, Ватсон! Берете поплавок і опускаєте його вгарячу воду.
Робити це краще пінцетом або маленькими пасатижами, хочапослідовники Муція Сцеволи можуть продемонструвати свою крутістьголими руками, точніше пальцями. Цілком логічне питання:А де тизбирався взяти окріп на «ШРОТі»?
Є логічна відповідь:
—< i> А про термос з окропом, що входить у великийджентельменський набір таксиста, Ви забули?
Продовжу, проте, про перевірку на вошивість, вибачте, нагерметичність:

- Якщо при зануренні поплавка у воду пішли бульбашки повітря, тоВи, подібно до мене, влипли в дуже неприємну історію.
Якщо поплавець латунний, то можна розпаяти запаяне отвір збокупоплавця і вилити, а точніше витрусити бензин (особистий досвід), або обережно нагріти його паяльником (знову таки особистий досвід), але якщо Ви любитель «екстриму», який не боїться нічого, то сміливогрійте його вдома на газовій плиті. Після закінчення процесувипарювання достатньо однієї таблетки, вибачте, достатньо однієїкраплі припою і ремонт закінчено.< Як самі розумієте, зпластмасовим поплавцем цей фокус не пройде, оскільки припій допластмаси не пристає, тому для початку спробував відновитигерметичність поплавця шляхом затягування тріщин, а їх виявилосядещо гарячим паяльником, але матеріал, з якого зроблений поплавокзавзято не бажав затягувати тріщини, утворюючи при охолодженнінові.

Повозившись так пару годин, плюнув на це неподобство і замазавпоплавець холодним зварюванням, втер морозні соплі (на вулиці та вгаражі був чималий «мінус») і подався на горщик і спати. На паруднів цього вистачило, а далі бензин знову знайшов собі дорогу ізнову втопив поплавець.
Треба сказати, що ці дні я даремно час не втрачав, а проводив йогов пошуках поплавця (див. Вище) і лише переконавшись у марностілобової атаки, приступив до атаки на ворожу фортецю, зайшовши донеї з іншого боку, вирішивши зробити новий поплавець з листовоїлатуні, знайденої в «широких штанинах», але він потонув, що й недивно, враховуючи товщину латуні (бл. 0, 5 мм) і ту кількістьприпою, якою спаяв латунь. Все-таки я таксист, а не ювелір, а томувийшло, скажімо так, не дуже естетично. Добре, підемо ще однимшляхом. Для цього купив поплавець від «Солексу», відрізав від ньогозайве і отримав їх аж два!
Далі пішли муки творчості в поєднанні з «очумілими ручками» іпоплавець став на місце, але результат вийшов швидше негативний, ніж позитивний - через те, що обсяг поплавця значно менше рідного, виявилося дуже складно зловити точку відліку, в результаті чогокарбюратор то заливало, то бензин переставав надходити, і навітьколи здавалося б правильно виставив рівень на холодному двигуні, ана гарячому поплавці знову потонув через меншу щільність гарячогобензину. Після всього цього хотілося опустити руки, але я завждивідрізнявся розумом і кмітливістю, вибачте, відрізнявся впертістю увиконанні поставленої. Завдання, а тому зробив спробу №5, купивши«жигулівський» поплавець, злегка вкоротив його, обстукав його зусіх боків, на кшталт рідного, потім перевірив його нагерметичність і поставив на місце, але тут, на жаль, знову почалисястарі пісні про головне – на холодному бензині він тримався, а вгарячому тонув. В цей момент у «Н» була термінова висадка рослин (улистопаді місяці! ), а світловий день був дуже короткий, то вирішивне мудруючи особливо, поставити карбюратор від радянськогоавтопрому.

<
— Фу, як не естетично! – скривився зараз«КЛОЗет». Усі 146%, але зрозумійте мене правильно - якщо багатодеталей, напр. Все ті ж н/кульові або помпу я можу ще купити (іншасправа їхній ресурс), то з поплавком у мене нічого не вийшло.К126н» від «М-412», в якому є віконце для візуального контролюрівня бензину, що погодьтеся дуже зручно, але бентежила його значнависота в 170 мм проти 120 мм у 1В3, додайте сюди висоту перехідноїпластини, а тому мене знову почали терзати невиразні сумніви:- А чизакриється після цього капот? Безумовно, що нічого не вартопрорізати вікно для карбюратора, спорудивши якийсь «горб» накапоті, який дозволить пускати пилюку в очі всіляким «естетам», особливо з числа «Недорослей», але прикинувши обсяг робіт ізгадавши, що на дворі не травень місяць, а листопад, цю ідеювідставив і звернув свій ясний пень, вибачте, ясний погляд на«ВАЗівські» карбюратори. Тут вибір був не дуже великий – «Озон» чи« Солекс». Про «Вебер» не згадую через давнину конструкції іособливо через його клапан випуску бензинових пар з поплавковоїкамери – хто їздив на «копійках», добре знає про що йдеться.
<
Зрозуміло, що перш за все звернувся до колективного розуму«Драйва», де знайшов купу статей та відео на цю тему, але з двомаумовами – це були статті про заміну двокамерних карбюраторів, а«1В3», як відомо – однокамерний і на всіх їх йшлося про «Солекс».Викликано це тим, що «Солекс» набагато простіше приєднати тросгазу, оскільки «Солекс» спочатку працював саме з тросом, а не зтягами, як «Озон».

Жодної статті чи відео про заміну «1В3» на «Озон» я не виявив, атому, почухавши за звичкою «ріпу», вкотре вирушив стежити новудорогу на «Драйві» і до речі, мої «біографи», не забудьтесповістити про це «смітник», неприємні Ви мої! Отже, ГосподаПрисяжні Засідателі, чому ж « Озон», а не «Солекс»? Вся справа впростоті конструкції та надійності в роботі.

У мережі є чимало статей і відео, де «щасливі» власники «Солексів»від душі плюються і матюкаються через головні паливні жиклери, щопостійно забиваються. .
Особливо цікавим раджу звернутися до каналу невідомого НаїляПорошина, де той докладно, хоч і дуже нудно, «розжує» цю проблемута методи її вирішення. Я ж лише глянувши на те, де розташовані ціжиклери, назавжди отримав стійкий імунітет від застосування«Солексу». Ще один плюс застосування «Озона» полягає в тому, що дляпідключення ГБО в ньому не треба свердлити жодних отворів, адостатньо лише поставити спеціальну проставку замість олітовоїпрокладки між частинами карбюратора. Зрозуміло, що найкраще купитиновий «Озон» і не морочити собі голову, але ось невдача – їх вУкраїні просто немає! Точніше сказати, їх (нових) як собак нерізаних, але виробництва не «ДААЗ», а усіляких «кетаїв» і т.П. (бл.90 $). Продавець стверджував, що це продукція «ДААЗ», контрабанднийтовар прямо з митниці, але я попросив його скинути мені парузнімків «Озона», щоб переконатися в оригінальності і як бачитенедаремно – на карбюраторі були відсутні ВПП (зовнішні статевіознаки), що вказують на конвеєрне складання. Продавець почав гнатимені «пургу» щодо того, що мовляв ДААЗ уже давно не ставить ніякихтабличок, а ліпить чорнильне тавро. І послав його в пішу еротичнуподорож. Був ще варіант з «Пекаром», але знову ж таки, за відгукамив інтернеті, цей завод робить хороші карбюратори типу вищезгаданого«К126Н », але «Озони» у них нікуди не годяться, а тому вирішивкупити б/в. 500 грн (бл. 16$) з уже встановленою прокладкою під ГБО (мінус 150 грн у магазині). Поставив «Солекс», стверджуючи, що«Озон» не дає «ривка» при розгоні. Слухав я його і сміявся вдуші:>
— Про те, що таке примусове відкривання другої камери в «Озоні» (див. Нижче), «Недоук» не чув і близько, а раз так, то нехай їздитьна «Солексі», прапор йому Організації Об'єднаних Націй до рук!

Дослідивши вдома «Озон», побачив що він весь у солярі – або йогоненароком облили їй або просто впустили в неї, що було не дивно, оскільки я забирав його на якийсь СТО, де «Недоук» працюємотористом-дизельщиком. Довелося зробити повну ревізію нутрощів. Упринципі нічого кримінального я там не виявив, за винятком голкичасів Очаковських та підкорення Криму (цільнометалеву), яку замінивразом із сідлом на сучасну з силіконовим наконечником. Карбюраторє, залишилося тільки поставити його на місце, але незадача - ріднийвпускний колектор розрахований на застосування однокамерногокарбюратора і для установки двокамерного доведеться робити якусьперехідну плиту товщиною мінімум в 20 мм, а в мене і так коженміліметр на рахунку і не факт, що карбюратор разом із фільтром тудивлізе. Всім цікавим, що це, мовляв, двоступінчастий турбонаддув зфазообертачами, через які «Ластівка» в змозі, скинувши шасі, перейти на першу космічну швидкість, але прикинувши обсяг робіт іне бажаючи особливо морочити собі голову, вирішив піти перевіренимшляхом, купивши впускний колектор під двокамерний карбюратор, благодана з/ч не є деСифіцитом - ну хто, скажіть на милість, доброюволею змінював впускний колектор? Пошуки його не зайняли багаточасу, оскільки в моєму маленькому містечку, яке так і називається –Городок, існують розбирання прямо вдома практично на кожну маркуавтомобіля, а я, дурень, раніше шукав щастя за тридев'ять земель, авоно було тут поряд, буквально на сусідній вулиці .
Продавець, як справжній арієць, вибачте, як справжній коробейникзапропонував на вибір кілька колекторів, у тому числі і відмоноінжектора. Зовні вони особливо не відрізнялися один від одного– ті ж приєднувальні розміри, той же «їжак», відмінність полягалалише у впускному отворі, яке на моноінжекторі трохи більше, що булоб краще, але справедливо розсудивши, що від добра добра не шукають, зупинився на карбюраторному варіанті (300 грн –бл. 11$).

Природно, що купив і нову прокладку впускного колектора разом зкільцем ущільнювача.

Далі виготовив з металу-«четвірки» перехідну пластину, злегкадопрацювавши її «напилком», встановив її через паронітову прокладку+ червоний герметик і зверху поставив оригінальну «вазовську»термопрокладку.
Тепер, коли «Озон» став на місце, настав час приєднати трос «газу»та тягу «підсмоктування», але перед цим я «викинув на мороз»пневмопривід відкриття вторинної камери, оскільки саме цей "вася" іє причиною відсутності "ривка" при розгоні автомобіля.
Наступним етапом була заміна пневмоприводу вторинної камери напримусове відкривання, як у старому доброму "вебері".

За задумом горе-конструкторів друга камера повинна відкриватисялише тоді, коли автомобіль набере якусь швидкість при деякихоборотах двигуна і тоді потік горючої суміші створить необхіднерозрідження для спрацювання пневмоприводу відкривання другоїкамери, а до цього розгін йде лише на першій камери. Теоретично цемає дати офігенну економію палива близько 0, 5 л/ "сотку", а напрактиці машина ставати "тупою", як львівський автобус. Зрозуміло, що мене подібна динаміка ніяк не влаштовувала, а тому злегкадопрацював «напилком» пластину приводу вторинної камери, приварившидо неї г-подібний шматок цвяха «80-ки». Тепер, незалежно відоборотів двигуна та швидкості автомобіля обидві камери карбюраторавідкриваються примусово.
-Що це дало? Підлога» повністю відкриваються обидві камери, двигун працює на повну потужність і машина кулею рветься вперед.Зовні це виглядає дуже вражаюче. Коли я продавав свій «ВАЗ-21061» з«Озоном», то побачивши з десяток метрів «чорного» асфальту відторкання з пробуксовкою, покупець, не торгуючись, відрахував суму, а «дивані експерти», яких повно на кожному автобазарі, так і незмогли зрозуміти, як мені вдалося таке.

Повернуся, однак, до троса газу. Ніхто до мене не намагавсявстановити «Озон» на «С-3», то довелося поворухнути трохи«звивиною». Для цього розібрав приводу дросельних заслінок від«1В3» та «Озона» і схрестив ведмедя з коровою, вибачте, схрестивсектор «газу» від «1В3» з приводом «Озона», розгорнувши при цьомусектор на 180 градусів і закріпивши на ньому штир для відтяжноїпружини від «вазовських» карбюраторів. Її я встановив, тому щопедаль «газу» стала настільки легкою, що важко було з незвичкивизначити положення дросельної заслінки.

Тільки пізніше виготовив кріплення для троса «газу». Безумовно, щоособливої ​​необхідності відсувати його так далеко не було, алеоскільки у мене стояв без переробки трос «газу» від «Ваз-2108», тоне став укорочувати його, справедливо розсудивши, що занеобхідності його можна купити в будь-якому газетному кіоску. А осьз тросом «підсмоктування» довелося повозитися. Насамперед необхіднобуло розмістити саму рукоятку «підсмоктування». Як відомо, частина«С-3» спочатку йшла з ручним, а не з напівавтоматичним«підсмоктуванням» і для його рукоятки на «торпедо» є спеціальнемісце, але в мене стоїть «торпедо» від «С-4», в якому такого місцяпросто не передбачено, оскільки всі «С-4» йшли вже не зкарбюраторними, а впорсковими двигунами./>
Далі пішла прокладка троса «підсмоктування» а надрах підземелля, вибачте, в надрах «підторпедного» простору. Як з'ясувалося, це нетак просто, просунути трос і проштовхнути його в підкапотнийпростір, але для мене, загартованого радянською школою авторемонту, не подоланих труднощів немає!

> Здавалося б, ось воно все, але не тут було, оскількиз'ясувалося, що трос підсмоктування від «Ваз-2108» просто не дістаєдо карбюратора сантиметрів на 30!
велика проблема, мене і більш каверзні питання ніколи не ставили вглухий кут, а раз так, то наростив оболонку шматком відповідноїоболонки, знайденої «в широких штанинах», з'єднав їх за допомогоювідповідного перехідника від велосипедного троса, а замість рідногодроту застосував шматок дроту від напіватомату діаметром 1.2 мм–мій саморобний напіватомат спокійно варить не тількизагальноприйнятим 0.8 мм, а й подібним дротом, що я час від часу іроблю, коли варю товстий метал у великих кількостях.

Кріплення троса до карбюратора виконано за класичною схемою іжодних проблем з його виготовленням не виникло. Залишилося тількизапитати карбюратор і запустити двигун. Він завівся з півоберту.Після прогріву остаточно виставив рівень по середині похилоїчастини поплавкової камери і відрегулював х.Х. Грн (бл. 4 $). Віннамагався пристосувати його на свою «Таврію», але щось у ньогопішло не так і він вирішив його продати. Рисом патрубків дляпідведення повітря, але оскільки я і так збирався переробитипідведення теплого повітря по-своєму, то особливо не обурювався іне дивувався. Для початку зрізав старе кріплення штуцера підведеннявентиляції картера і зробив новий штуцер зі шматка тонкостінноїтрубки, знайденої все з тих же «широких штанинах». Так я зробивчерез те, що в заводському виконанні шланг вентиляції підводитьсязбоку, а мені необхідно було підключити його ззаду.

Штуцер для підключення шланга, що йде на золотникове у-во, приваривдо основного штуцера збоку, а не знизу, як у заводському виконанні.Так зробив для того, щоб олія, що скупчилася, не текла взолотникове у-во, забруднюючи карбюратор, а стікало по великомуштуцеру назад в клапанну кришку, крім того до малого штуцера тепернабагато легше дістатися - хто їздив на «жигулях», добре знає, прощо йде мова.

У самому корпусі приварив шматок тонкостінної трубки до вихідногоотвору вентиляції картера і направив її кінець до дифузора першоїкамери, щоб картерні гази, серед яких є чимало масляних парів, невешталися б по всьому корпусу повітряного фільтра, забруднюючийого, а відправлялися прямісінько у впускний колектор. Дляпідведення теплого повітря зрізав старі патрубки, заварив отвори, що утворилися, вирізав «напилком» новий отвір і приварив до ньогоновий патрубок, зроблений зі старого амортизатора. Залишилосятільки пофарбувати та викинути, вибачте, пофарбувати та встановити, а потім провести розвідку боєм.

. Досвід експлуатації.
Як з'ясувалося, машині дійсно не вистачало «ривка» при розгоні напершій камері, але після заміни паливного жиклера зі «112» на «125»все прийшло в норму. Можна було й надалі продовжувати налаштування«Озона» за методикою Порошина (див. Відповідне відео на йогоканалі), але враховуючи, що в штатному режимі «Ластівка» 99% свогочасу працює на газу, то дані маніпуляції мені ні до чого.

Через тиждень перед постановкою на стоянку при переключенні набензин зник х.Х., з'ясувалося, що забився паливний жиклёр х.Х.Враховуючи, що перед бензонасосом стоїть фільтр тонкого очищення, бруд, швидше за все, виліз звідкись з надр карбюратора. Надаліподібних випадків більше не було. А тепер найцікавіше:
—Під час роботи на газу машина стала тягнути набагато краще «знизу» і витрата газу впала приблизно на 1 л/100 км!
Я пов'язую це з тим, що подача газу та змішування його з повітрямвідбувається в кращих умовах і газоповітряна суміш виходитьякіснішою. Це відбувається через те, що у проставці, спочаткурозрахованій на роботу саме з «Озоном», газ у дифузор подаєтьсярівномірно по кільцю, а у варіанті з «1В3» (як і в «Солексі») зодного боку дифузора, а тому один бік повітряного потоку, щопримикає до газового штуцера, перезбагачений, а протилежний, навпаки, зовсім без газу! Зрозуміло, що потім після дросельноїзаслінки і пізніше у впускному колекторі газ і повітря якосьперемішуються, але якщо уважно подивитися на малюнок, то стає ясно, що в перший і четвертий циліндри суміш надходить якісніша, ніж удругий і третій циліндри.

" Через тиждень перед постановкою на стоянку при переключенні набензин зник х.Х., з'ясувалося, що забився паливний жиклёр х.Х.Враховуючи, що перед бензонасосом стоїть фільтр тонкого очищення, бруд, швидше за все, виліз звідкись з надр карбюратора. Надаліподібних випадк...